Печера Зла діра на Шариші: що знати перед спуском

Печера Зла діра (Zlá diera) біля села Ліповце (Lipovce), як на мене, повна протилежність звичайним туристичним печерам: жодних освітлених доріжок і завчених фраз. Печера не освітлена, ви світите собі самі, а розповідь спелеологині справді чогось навчить. Поєднайте її з оглядовим майданчиком Срдєчко (Srdiečko) і мінеральним джерелом Сальватор (Salvator) у Ліповце.

Відвідування печери Зла діра: Скажу прямо з самого початку. Відвідувати словацькі печери мені часто здається марнуванням часу.

Чому? Особливо в державних вам трапляється сезонна працівниця, яка напам’ять вивчила простий текст про те, що цей сталактит схожий на жирафу, а той на слоненя, і загадайте три бажання, принцеса Есмеральда їх виконає. Ви йдете освітленою доріжкою між поручнями, а через годину не можете сказати, що ж ви, власне, дізналися. Жодної доданої цінності, нуль інформації. Але…

Відвідування печери Зла діра на Шариші

А потім є відвідування печери Зла діра біля Ліповце в регіоні Шариш (Šariš), яке є повною протилежністю. Мене супроводжувала спелеологиня Міхаела Панцуракова, вчителька географії та хімії, яка написала про цю печеру дипломну роботу і є однією з небагатьох словацьких спелеологинь. Розповідала так, що через сорок хвилин мені самому захотілося стати спелеологом.

Самою печерою опікується Рудольф Кошч, до речі, батько співачки Катки Кошчової, який присвятив їй майже все доросле життя. Різницю між людиною, яка відпрацьовує платну групу, бо за дверима вже чекає наступна, і людиною, для якої це хобі на все життя, у печері відчуваєш після першого ж речення.

Відвідування печери Зла діра: як дістатися, години роботи і вхідний квиток

Де знаходиться печера Зла діра і як дістатися до неї автомобілем

Печера лежить над селом Ліповце в Пряшівському окрузі, на межі гірських масивів Бахурень і Браніско, приблизно за тридцять кілометрів від Пряшева (Prešov). Я приїхав автомобілем, який орендував в аеропорту Кошиць (Košice), і інакше сюди добиратися не раджу: до Ліповце ходить лише кілька автобусів на день. З Пряшева це трохи менше пів години, дорога веде через Фрічовце і Шиндляр.

Я припаркувався на невеликій парковці біля дороги між Ліповце і Лачновом, звідки до печери приблизно двадцять хвилин пішки, спочатку трохи лукою, а потім лісовою стежкою. Маршрут маркований, дорогою є місця для відпочинку й оглядові точки. Розраховуйте, що відвідування печери Зла діра разом із дорогою від машини забере у вас приблизно півтори години.

Порада від Мілана автомобіль я порівнював через Discover Cars, де видно пропозиції кількох прокатних компаній в одному місці. На сході Словаччини без машини ви просто не доїдете всюди, куди хочете.

Години роботи і вхідний квиток до печери Зла діра

Печера відкрита з квітня до середини листопада і не має фіксованого часу входу, і це одна з речей, які мене здивували. Ви не купуєте квиток на десяту і не стоїте в черзі. Заходять невеликими групками залежно від того, хто саме прийшов, тож чекати можна і п’ять секунд, і п’ятдесят хвилин.

За вхід платять лише наприкінці екскурсії, дорослий заплатить близько 11 € (ціну перевірте на сайті печери Зла діра). Фотографувати й знімати відео можна безкоштовно, а в словацьких печерах це роками не було чимось само собою зрозумілим.

• Порада від Мілана якщо їдете більшою групою або здалеку, відвідування печери Зла діра я б заздалегідь уточнив телефоном. Печеру тримають кілька людей, і поза головним сезоном це варто знати.
• Порада від Мілана як журналіст я мав вхід до печери безкоштовно в обмін на те, що напишу про неї. Це не впливає на те, що ви тут читаєте, але ви маєте про це знати.

Що взяти з собою до печери Зла діра

Усередині цілий рік сім градусів. Надворі в день мого візиту було понад тридцять, тож різницю я відчув одразу за входом. Візьміть світшот або куртку і насамперед міцне взуття, бо ходити доводиться по вологому каменю. Каску отримаєте на місці. Якщо маєте власний налобний ліхтарик, візьміть його.

Як проходить відвідування печери Зла діра

Чому печера Зла діра не освітлена і ви світите собі самі

Це головна відмінність від усього, що ви знаєте. У Злій дірі немає електричного освітлення, і не тому, що на нього бракує грошей. Це навмисно. Ви отримуєте каску і світите собі або традиційною спелеологічною карбідною лампою, або власним ліхтарем. Ви бачите саме те, куди посвітите, і нічого більше.

Основний маршрут має близько трьохсот метрів і триває приблизно сорок хвилин. Уся печера має понад шістсот метрів і спускається на глибину понад п’ятдесят метрів. Для витриваліших є довший маршрут у спелеологічному комбінезоні, який триває три з половиною години.

Як наслідок, під час екскурсії ви поводитеся не як глядач, а як людина, що лізе в незнайомий простір. У цьому і вся різниця між печерою і печерним музеєм.

Звідки печера Зла діра має свою назву

Назва — не маркетинг. Словацьке Zlá diera означає те саме, що й українською, — «зла діра». Колись це була просто діра в землі, в якій час від часу зникала худоба. Коли пастухи кидали всередину камінь, то чули, що він падає у більший порожній простір. Дітей лякали тим, що там живуть чорти. Шариською говіркою її досі називають Zla džura.

Катеринин зал, Озерце щастя і родовий канал

Найбільший простір печери — Катеринин зал (Katarínsky dóm) діаметром близько тридцяти метрів. Дорогою кожен відвідувач проходить повз Озерце щастя (Jazierko šťastia), де ви занурюєте три пальці й маєте три бажання. За місцевою легендою, молоді дівчата, які до нього торкнуться, протягом року знайдуть собі пару. Я сприймаю це як фольклор, але працює це краще за будь-які поручні.

А потім є місце, де група розділяється. На одній ділянці ви обираєте, чи підете драбиною, чи вузьким отвором, який називають родовим каналом і який за розміром точно відповідає вашій касці. Я пішов драбиною, бо мені це здалося клаустрофобним, і я цього не соромлюся. Це не перевірка сміливості, а додаткова можливість, і класно, коли вам дають вибір, а не женуть однією стежкою, як усіх інших.

Чому Зла діра доломітова, а не вапнякова печера

Більшість словацьких печер утворилася у вапняку. Зла діра утворилася в брилі вапняків і доломітів, і це видно навіть оком, бо скеля сіра, а не біла чи кремова. Різниця не лише естетична: доломіт містить магній, і це змінює також склад повітря, яким ви дихаєте в печері. Печері приблизно чотири мільйони років, і це робить її однією зі старших у Словаччині.

Над печерою ліс, а не поля, тож вода, яка сюди просочується, не несе добрив. Це видно по крихітній безбарвній істоті під назвою ногохвістка, яка тут живе і з’являється лише там, де вода справді чиста.

Кажани в печері Зла діра

Узимку тут зимує близько двохсот п’ятдесяти кажанів кількох видів, найчисленніший серед них — підковоніс малий. Якщо приїдете навесні чи восени, цілком імовірно, що побачите кажана, який спить просто над вашою головою.

І ось чому добре, що ця печера замкнена і не є вільно доступною. Кажан, якого розбудили взимку, спалює запаси, накопичені на всю зиму, і може цього не пережити.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Чоловік, який тридцять п’ять років будував дорогу до власної печери

Це та частина історії, заради якої варто приїхати, навіть якщо печери вас не цікавлять. Рудольф Кошч — спелеолог з 1980 року. Коли він зі своєю групою тоді проліз у Злу діру, це була печера, яку знав кожен в околиці, і вигляд вона мала відповідний. Знищені натічні утворення і стільки сміття, що звідти вивезли цілу вантажівку. Печеру закрили. У 1990 році хтось знову її зламав, і нищення тривало далі.

Паралельно він прокладав до неї доріжку. Почав він із таємної стежинки завширшки пів метра, щоб ніхто на неї не натрапив. Матеріал йому носили тачками від дороги, три ходки на день, і треба було їм платити, годувати й поїти. Сьогодні в доріжці близько трьохсот метрів бетону, навмисно присипаного так, щоб його не було видно. Сходи зробили в 1994 році, а печеру він відкрив для відвідувачів у 1999 році. Дерев’яну браму біля входу і всю територію він зробив сам.

Цікава й друга половина історії. Після Оксамитової революції він відкрив у Пряшеві один із перших приватних продуктових магазинів і вів його близько десяти років, поки торгові центри не забрали в нього виторг. Тож гроші з магазину роками фінансували доріжку до печери. Коли я сьогодні розповідаю людям, що Зла діра — приватна печера, більшість уявляє собі бізнес. Насправді було навпаки.

Скільки печер у Словаччині відкрито для відвідувачів і чому печеру не можна купити

Як можна отримати печеру в оренду

Про це я до цієї поїздки й гадки не мав, і вважаю це найцікавішою інформацією з усього Шаришу. У Словаччині зареєстровано понад сім тисяч печер, а відкрито для відвідувачів приблизно двадцять. Тринадцятьма з них керує Управління словацьких печер (Správa slovenských jaskýň), тобто держава, а рештою опікуються інші організації.

Але печеру ви не купите. Печери в Словаччині є власністю держави, і те, що можна отримати, — це оренда. І отримає її не будь-хто. Ви маєте бути активним спелеологом із п’ятнадцятьма роками досвіду і членом Словацького спелеологічного товариства. Не фірма, не інвестор, не людина, яка хоче робити бізнес. Конкретна людина з конкретною історією. Папери тягнуться роками, в одному випадку на підпис міністра чекали ціле десятиліття.

Що відбувається, коли управитель іде

І ось частина, яка зачепила мене найбільше. Ця оренда не успадковується. Це не майно, яке після вас хтось перейме. Це доручення, прив’язане до конкретної особи, і коли ця особа закінчує, печеру закривають.

Це не теорія. Красногорська печера (Krásnohorská jaskyňa) у Словацькому карсті, де стоїть 32,6-метровий Сталагміт рожнявських спелеологів (Kvapeľ rožňavských jaskyniarov), один із найбільших сталагмітів у світі, два десятиліття була в приватній оренді. Вона працювала так само, як Зла діра: без освітлення, у спелеологічному спорядженні, драбинами й мотузковими траверсами. Коли приватне управління закінчилося, печеру перейняла держава, і відтоді вона закрита. Екскурсійний маршрут зроблений з дерева, яке вже не відповідає нормам безпеки, на капітальну реконструкцію потрібні гроші, а їх поки не знайшли. Печера, внесена до списку ЮНЕСКО, роками стоїть без відвідувачів.

Рудольфу Кошчу за сімдесят, і, за його власними словами, наступника він мусить виховати поза родиною, бо доньки пішли мистецьким шляхом. Це не історія про печеру. Це історія про те, наскільки крихко тримаються в Словаччині речі, які тягне одна людина. Тому я поїхав би туди радше зараз, ніж через десять років.

Чи варто відвідати печеру Зла діра?

Якщо чекаєте на собор із кольоровими вогнями і сталагміт у формі слоненяти, їдьте деінде. Зла діра — не найкрасивіша печера Словаччини і навіть не вдає, що нею є. Це менша печера, в якій ви світите собі самі і в якій сорок хвилин маєте відчуття, що приєдналися до спелеологічної експедиції. Саме тому я її раджу.

Одну річ я все ж не можу оминути. Я почув там думку, що реклама не має сенсу, що після великої рекламної акції за два дні прийшло одинадцять людей і що єдине, що працює, — це задоволений клієнт, який розповість іншим. Я розумію, звідки це береться, але це не так.

Мій допис про цю печеру побачили пів мільйона людей, і десятки з них написали мені, що навіть не знали про це місце і збираються туди. Неправда, що просування не працює. Правда в тому, що не працює реклама, яку робить хтось, кому байдуже, про що він говорить. І з цього випливає мій висновок з усього відвідування печери Зла діра. Я можу бути навіть у найкрасивішій печері Словаччини, але завжди все залежить від людей. Подорожуймо Словаччиною, але будьмо критичними, якщо хочемо, щоб тут усе було на рівні.

Що побачити поблизу печери Зла діра на Шариші

Відвідування печери Зла діра можна спокійно поєднати з іншими зупинками в один день, як і зробив я. Неподалік є Лачновський каньйон (Lačnovský kaňon), двокілометрова ущелина з драбинами й ланцюгами, яку місцеві називають Малим Словацьким раєм, зі скелею Кам’яна баба (Kamenná baba) і шістдесятиметровим Мойсеєвим стовпом (Mojžišov stĺp).

На лісовій стежці до печери є оглядовий місток Срдєчко. А просто в Ліповце б’є мінеральне джерело Сальватор, одна з найстаріших бутильованих мінеральних вод у Словаччині, яку назвав і почав розливати в пляшки граф Сакмарі на початку XIX століття. Про те, що побачити на Шариші, я написав окрему статтю.

Подорожуйте, Milan Bez Mapy.