Раджу нічний потяг із Кошиць (Košice) до Братислави (Bratislava): мене він приємно здивував. У вагоні було чисто й тепло, було частування і привітний провідник, а вранці я приїхав до Братислави виспаним і готовим до роботи. Якщо ви не хочете втрачати день у потязі чи ночувати в Кошицях, це практичний варіант.
- Мій вердикт
- Кращого спального вагона в нічних потягах я ще не бачив, він був чистий, тихий і теплий
- Чому нічний потяг
- Заощаджуєте цілий день дороги, я ввечері виїхав із Кошиць, а вранці прокинувся в Братиславі
- Стоянка в Жиліні
- Потяг понад 4 години стояв замкнений у Жиліні, щоб не прибути до Братислави вночі, а я все це проспав
- Що було в ціні
- Круасан і мінеральна вода в купе, вранці рушник, мило і прейскурант сніданків та напоїв
- Зверніть увагу
- Коротке ліжко (мій зріст 180 см), немає Wi-Fi, застарілий санвузол
- Моя порада
- Під час заряджання в шафці світить лампа, я втиснув датчик папірцем, і світло згасло
Зміст5 розділівСховатиПоказати
Цю статтю я написав у 2019 році. Ціни, години роботи та сполучення відтоді могли змінитися, тому перевірте їх перед поїздкою.
Нічний потяг із Кошиць до Братислави завжди здавався мені чимось із фільму жахів. Адже потяги в нас, у Словаччині, і так жахливі, тож хто поїде нічним спальним вагоном до Братислави і піде на такий ризик? Там же має бути ще гірше.
Нічний потяг із Кошиць до Братислави: фото купе
Але іноді виняток підтверджує правило. Ця поїздка нічним потягом із Кошиць до Братислави виявилася справді ГАРЯЧОЮ. У Кошицях у мене була одна робоча зустріч, а вдома, у Братиславі, графік і далі був дуже щільний. Літаки здалися мені дорогими: квиток туди й назад коштував 180 € (а на момент написання цієї статті чеська авіакомпанія ČSA цей рейс уже й так скасувала). На ночівлю в Кошицях у мене просто не було часу. Якби я виїхав наступного ранку, згаяв би цілий день у потязі, а мені ще треба було пакуватися до Індії, куди я летів за кілька днів.
Я цього не хотів, шукав різні варіанти, і зрештою вибір упав на нічний спальний вагон із Кошиць до Братислави. Наша залізниця у Словаччині зараз (а може, й завжди?) має справді гарячу репутацію, тож я міг би здогадатися, що ця поїздка буде по-справжньому гарячою. Щоб скоротити собі дорогу, я підготував цей фоторепортаж, але обійшлося без потягів у вогні. Може, наступного разу. Шкода. Жартую. Не жартую. Чи таки жартую?
Подорожі нічними потягами я знаю як свої п’ять пальців і випробував найрізноманітніші по всьому світу. Їздив ними в сусідній Україні, перетинав так Азербайджан, а ще думав про нічний потяг в Індії. Але там переміг літак, бо індійські потяги залишаються індійськими потягами. Загалом я нічого не маю проти нічних поїздок потягом, якщо виконано дві головні умови: ніхто не хропе, і у вагоні не надто спекотно чи холодно. До того ж оте ту-дух… ту-дух… ту-дух, з яким потяг іде рейками, завжди добре мене присипляло, і не раз я прокидався за сотні кілометрів від місця, де заснув.
Нічні потяги в Словаччині
Про якість українських і азербайджанських потягів говорити не буду, але почасти саме тому я й боявся їхати нічним потягом із Кошиць до Братислави. Як воно буде? Не будемо себе обманювати: відколи з цього маршруту витіснили RegioJet, ці потяги справді ганебні. Щоправда, нічних рейсів RegioJet не мав. Отож зрештою о 22:07 я стояв на пероні в Кошицях, звідки мій нічний потяг зі спальним вагоном EN 442 Slovakia вирушав до рідної Братислави. Ось мій нічний потяг із Кошиць до Братислави.
Подорож Словаччиною в нічному спальному вагоні
Я був готовий до всього, тож перед поїздкою випив із приятелем кілька келихів, і ми перемили кістки (не) лише кільком людям, ха-ха. Про свою поїздку до Кошиць я написав окрему статтю, там є порада і щодо доброї винарні, і щодо бару. Прочитайте, що подивитися в Кошицях. Мене турбувало одне: що я опинюся в купе з якимось хропливим спітнілим типом і всю дорогу не засну. Тоді вже краще було б поїхати звичайним потягом і хоч попрацювати на ноутбуці.
На мій подив, я подаю квиток провідникові, який без квитка мене б і не впустив. Це правило безпеки, яке діє в усьому світі. Він показує мені, де санвузол (тепер я знаю, чому він тоді не відчинив двері), і які двері ведуть до мого купе. От і все. Простіше простого. Інтер’єр потяга поки що має нормальний вигляд: коридор нічого, провідник привітний, убивати мене не збирається (це був би добрий сюжет для нового американського фільму жахів про Словаччину), і навіть пахне тут цілком непогано. Повільно відчиняю двері до купе і роблю отой самий вираз обличчя:
«Добрий вечір, на добраніч. Розмовляти не хочу, не пердіть і не хропіть. Прийом».
Оце так. Поки що я тут сам. Принаймні можу вибрати ліжко, зайняти розетку і швидко провітрити. Тепер усю дорогу нервуватиму, що хтось підсяде, та ще й п’яний. Ці двері взагалі замикаються? Але стоп, що це? Частування і вода. WTF.
У ціну квитка входить і частування: круасан і мінеральна вода. Цього я справді не чекав, і мене здивувало, що все купе було чисте, приємно пахло, а ліжко виявилося зручним. Невже я так фатально недооцінив нашу залізницю? Щоправда, санвузла й душу я ще не бачив.
Нічний потяг із Кошиць до Братислави: моє купе на двох, санвузол, ціна і частування
Тож я задоволено ліг у ліжко, уже доволі напідпитку, і виявив перший недолік поїздки нічним потягом із Кошиць до Братислави. Спершу я не міг знайти розетку біля дзеркала, а телефон у мене майже розрядився.
Я запитав підписників у своєму Instagram @milan_bezmapy, і мені написали, що розетка там точно є. Подивився вдруге і побачив. Але проблема в тому, що коли дверцята відчинені, світить лампа. Я хотів залишити телефон заряджатися на всю ніч, але при світлі не міг заснути. Виручив папірець: я втиснув ним датчик світла всередину, і лампа згасла. На добраніч. Моє купе на двох, схоже, до кінця поїздки належатиме лише мені, і поки не забув: Wi-Fi тут немає.
Дорогою я розважався, розглядаючи своє фото з Левочі (Levoča), зроблене того року, і досі думаю, чому воно не потрапило на обкладинку модного журналу:
Купе на двох і Wi-Fi
Можна забронювати й купе на більше місць, але я вирішив ризикнути з купе на двох. Мій приятель регулярно їздить цим маршрутом і завжди бронює одномісне купе, яке коштує близько 45 € в один бік. Двомісне має такий вигляд:
Ціна, купе, ліжка і тривалість поїздки нічним спальним вагоном із Кошиць до Братислави
Скільки коштував нічний спальний вагон із Кошиць до Братислави, я вже точно не пам’ятаю, але знаю, що не більше ніж 30 € з особи в один бік. Уранці навіть прийшов провідник, чи кондуктор, чи як там його називають, щоб мене розбудити. Я отримав рушник, мило і прейскурант додаткових речей, які можна було купити. У ньому були передусім сніданки, «продуктовий набір» (його я не купив би вже через саму назву), пиво, чай, кава й інша ранкова класика.
Коли їхав я, потяг вирушав із Кошиць о 22:07, а до Братислави прибував о 7:47. У Жиліні (Žilina) він стояв понад чотири години, замкнений, поки всі спали. Річ у тім, що поїздка нічним потягом із Кошиць до Братислави не така вже й довга, і навіщо їхати потягом, який прибуває до Братислави о третій ночі? Тож тут і з’явилася така штучна стоянка, і потяг прибував до нас у Братиславу ще до восьмої, коли місто вже прокинулося. Сьогодні (2026 року) з Кошиць до Братислави курсує нічний швидкий потяг R 680 Zemplín. Із Кошиць він вирушає о 23:45, а до Братислави прибуває о 5:40 ранку, без довгої стоянки в Жиліні.
Не оминув я й санвузла: цього разу роздивився його зблизька. Це ще не найгірше, що я бачив у житті, але з 1985 року дзвонили, що хочуть його назад, і ту душову лійку теж. Тоді її вмикали востаннє. Але щоб не прискіпуватися аж так: у санвузлі не смерділо сечею. Хоча й фіалками не пахло. Нічний потяг із Кошиць до Братислави тут таки відзначився.
Що мені сподобалося в нічній поїздці спальним вагоном із Кошиць до Братислави?
- Потяг ішов надзвичайно точно: ми виїхали з Кошиць саме тоді, коли мали, а вранці я прокинувся в Братиславі вчасно, як і було в квитку. Планову чотиригодинну стоянку в Жиліні я проспав.
- Кращого спального вагона я в нічних потягах досі ніде у світі не бачив.
- Він був чистий, приємно пахнув, у ньому було тихо, а провідник був ввічливий і тверезий.
- Я отримав частування і воду.
- Хоча був зимовий місяць, у вагоні було приємно тепло. І не через локомотив, що горів. Принаймні я так думаю.
Що мені не сподобалося?
- Ліжко було для мене закоротке. Мій зріст 180 см, а це, мабуть, цілком звичайний зріст для словака.
- Якщо я хотів користуватися електрикою, шафка не зачинялася і світила на все купе. Але як справжній словак я знайшов, як це обхитрити, і встромив туди папірець. Світло згасло, а телефон і далі заряджався.
- Не було Wi-Fi. Утім, він мені не дуже й був потрібен, бо я спав.
- Санвузол краще б відчепили десь в Ужгороді. Я б радше пісяв із вікна. Це ж нічний потяг із Кошиць до Братислави, ніхто б і не помітив.
Добра новина в тому, що я знайшов порівняно швидкий, дешевий і якісний спосіб, як дістатися нічним потягом із Кошиць до Братислави. Дуже хочу вірити, що пристойний і чистий вагон, який мені трапився, не був лише щасливим винятком. Я не боявся б так подорожувати Словаччиною сам, і якщо випаде нагода, будь-коли охоче поїду так знову. Я заощаджую цілий день дороги з Кошиць і вранці прокидаюся в Братиславі. Нічні потяги я, мабуть, люблю найбільше.
Як дістатися нічним потягом із Кошиць до Братислави
Хоча наша залізниця має жахливу репутацію, і я сам не раз у дорозі думав, чи це якийсь хворий соціальний експеримент Nika Vujisić, чи вони це всерйоз, цього разу залізниця таки піднялася в моїх очах.
Ніде нічого не горіло, а у вагоні було приємно тепло. Він був чистий, було частування, а провідник був привітний. Я справді добре виспався і о восьмій ранку вже був готовий нормально працювати в Братиславі. Раджу нічний потяг із Кошиць до Братислави.
Словацький тревел-блогер, який із 2013 року витягує словаків з офісних крісел. Автор книжки «Influencer» і засновник блогу Bez Mapy. «Bez Mapy» словацькою означає «без мапи».
Напишіть про це в коментарі. Це допоможе й іншим, хто збирається сюди.
