Що подивитися в Бардіївських Купелях: поради Milan Bez Mapy

Бардіївські Купелі (Bardejovské Kúpele), курорт поруч із Бардієвом (Bardejov), можна обійти навіть за вихідні, якщо знаєте, куди йти. Я б не пропускав колонаду з мінеральними джерелами, найстаріший скансен у Словаччині та ранкове плавання в природному басейні. Для поїздок околицями візьміть напрокат електровелосипед, під’їдьте до замку Зборов і додайте ще Бардіїв із його площею.

Коротковід Milan Bez Mapy

Скільки днів

У мене було три: два на курорт і околиці та один на Бардіїв; за один день я не встиг би й половини

Як я дістався

Прилетів у Кошиці, з аеропорту автомобілем приблизно годину і 20 хвилин; оренда коштувала мені близько 50 € на день без страховки

Де я жив

У готелі «Дукла», бронював через сайт курорту; частини готелів на Booking узагалі немає

Колонада

Пити воду з джерел можна безкоштовно; візьміть власне горнятко, пластикові пляшки заборонені

Скансен

Візьміть екскурсію з гідом; замість 20 хвилин я пробув там годину і не пошкодував

Околиці

На електровелосипеді з інфоцентру перед готелем «Александер»; до замку Зборов я їхав приблизно 45 хвилин

Що подивитися в Бардіївських Купелях? Колись сюди приїжджали на три-шість тижнів. Не на вихідні. На місяць. Гість прибував потягом або каретою, заселявся, ходив на питне лікування, на прогулянки й концерти, а через кілька тижнів повертався додому. Імператриця Єлизавета, тобто Сісі, провела тут 1895 року рівно двадцять два дні. Я — три. Різниця? Читайте далі!

І саме тому Бардіївські Купелі — незвичне місце. Вони живуть зовсім в іншому ритмі, ніж той, у якому сьогодні подорожую я і більшість людей навколо мене. Ніхто не проєктував їх для людини, яка прибігає в п’ятницю ввечері, а в неділю по обіді вже їде. І все ж це можливо, просто треба знати, куди йти.

Ось список місць, які я встиг побачити під час візиту, а до них те, що я сам хотів би знати заздалегідь.

Практична інформація: як дістатися до курорту Бардіївські Купелі

Як дістатися до курорту Бардіївські Купелі? Я прилетів у Кошиці (Košice) і взяв авто напрокат просто в аеропорту. З аеропорту до курорту я їхав приблизно годину і двадцять хвилин, а оренда авто коштувала мені близько 50 € на день без страховки.

Порада від Мілана Порівняти ціни на оренду авто можна на Discover Cars.

Проживання в Бардіївських Купелях працює не так, як я думав

З житлом мене здивувала одна річ: частини готелів курорту я не знайшов на Booking. Готель «Дукла», де я жив, був заброньований безпосередньо через сайт курорту Бардіївські Купелі: я надіслав запит на проживання. Причина проста: перевагу мають гості на лікувальних програмах, яким перебування часто оплачує медична страхова компанія. Це насамперед курорт, а вже потім готель.

View this post on Instagram

До речі, готель «Дукла» знову відкрили лише 31 березня 2026 року, після понад двадцяти років занепаду. Самою територією курорту авто не їздять, тож я залишив машину на парковці за готелем і далі пересувався пішки або на велосипеді. Я мав тут три дні й розподілив їх так: два на курорт і околиці та один на Бардіїв. За один-єдиний день я не встиг би й половини.

Що подивитися в Бардіївських Купелях: поради Milan Bez Mapy

Колонада і вісім мінеральних джерел

Я почав саме тут. Колонада — серце курорту і водночас місце, яке я вперше пройшов за дві хвилини, нічого не помітивши. Тут б’є вісім джерел, кожне з трохи іншим складом: від проблем із травленням до дихальних шляхів. Пити воду можна безкоштовно. Заковика в тому, що без власної склянки чи горнятка води не наберете. Купити можна на місці, але я дізнався про це лише біля прилавка.

Мені найбільше смакувало джерело Геркулес (Herkules). Воно належить до найсильніше мінералізованих джерел у Словаччині й на смак саме таке, як це звучить. Якщо ви бували в Карлових Варах, почуватиметеся як удома. Колонаду збудували 1972 року до 725-ї річниці першої згадки про курорт, і це перша курортна колонада в Словаччині, досі єдина крита. Тож воду тут можна набрати навіть у грудні під дощем.

А в п’яти нішах стоять дерев’яні скульптури Владіміра Компанека, одного з найвизначніших словацьких скульпторів XX століття. Я разів зо три пройшов повз них зі склянкою в руці, поки до мене дійшло.

• Порада від Мілана Я взяв власне горнятко, бо пластикові пляшки тут заборонені з гігієнічних міркувань. І зважайте на години роботи колонади: поза ними я до джерел не потрапив.

Народне джерело (Ľudový prameň) у Бардіївських Купелях

Неподалік колонади я знайшов вільнодоступне народне джерело з двома водами: Hlavný і Lekársky. Без підігріву, тобто холодні. Безкоштовно і без обмежень. Місцеві приходять сюди наповнювати пляшки замість того, щоб купувати мінералку. Як на мене, це найкращий відгук, який може отримати місце.

Найстаріший скансен у Словаччині — у Бардіївських Купелях

Музей народної архітектури просто на краю курорту відкрили 1965 року, і це найстаріший скансен (музей просто неба) у Словаччині. Я йшов туди з думкою, що за двадцять хвилин сфотографую дерев’яні хатинки. Вийшов через годину. Я взяв екскурсію з гідом, і це було моє найкраще рішення за весь час перебування. Без гіда це гарне сільце. З гідом — зовсім інший досвід. Дві речі там перевернули мої уявлення з ніг на голову.

• Міф про будівлі без жодного цвяха. Ви теж напевно це чули. Насправді все складніше: у зрубній конструкції їх справді треба небагато, але для ґонтових дахів цвяхи зазвичай використовували. Гід розповів про це сам, хоча ніхто не питав.

Традиційна хата не така стара, як ми думаємо. Білі пофарбовані стіни й гарно облаштовані кімнати, які ми пов’язуємо зі «старими часами», з’явилися лише тоді, коли прийшли чавунні кухонні плити. Доти топили відкритим вогнем, дим був усюди, і фарбувати стіни не мало сенсу. Тож образ традиційного села, який я ношу в голові, насправді досить пізній.

Тут є й робоча гончарна піч на дровах, кілька разів на рік у ній проводять показові випали. І один експонат, який я оцінив лише наступного дня в Бардієві: свердлильний пристрій XVIII століття для виготовлення дерев’яних водопровідних труб. Буквально просвердлені соснові стовбури. Саме з них збудували міський водогін у Бардієві, а його останню частину прибрали лише 1965 року. Більше про це в статті про місто.

Шариський музей у Бардіївських Купелях

Шариський музей (Šarišské múzeum) стоїть просто біля скансену, тож я пішов туди одразу після нього. Тут є народні строї, ткацтво, кошикарство й гончарство. Мені запам’яталися дві речі. Бардіївські кошики експортували аж до Італії, у Турин і Трієст. Із села біля польського кордону.

А гончар Франкович, останній традиційний майстер із ножним гончарним кругом, після Другої світової війни придумав собі знак із пташкою. Кажуть, його надихнув чеський турист. Тобто ремісник на сході Словаччини створив собі логотип, бо так йому порадив відвідувач. За сімдесят років до того, як ми почали називати це брендингом.

Природний басейн і ранкове плавання в Бардіївських Купелях

Басейн працює як звичайний літній басейн із підігрітою водою. Але є тут одна річ, яку я оцінив найбільше на всій території. Уранці басейн на годину зарезервований лише для плавання, а не для купання. Жодних стрибків, жодних м’ячів. Доріжка завдовжки 25 метрів. Я ходив, і це був найкращий початок дня, який я тут мав.

Електровелосипед з інформаційного центру

У туристичному інформаційному центрі перед готелем «Александер» я взяв напрокат електровелосипед, і без нього половини цієї статті не було б. Уся територія курорту без машин, що вже саме по собі приємно.

Але головне: усе цікаве в околицях розташоване на межі того, що можна подолати пішки, а на велосипеді туди зручно дістатися. Місцевість подекуди крута, і без мотора ці пагорби я долав би інакше. Дорогою зупиніться й біля ставка Добрий ліс (Dobrý les).

Замок Зборов, який називають Маковицею

З курорту я їхав на електровелосипеді близько трьох чвертей години до руїн готичного замку над селом Зборов (Zborov). Перші згадки сягають початку XIV століття. У XVI столітті він належав до найбільших укріплених резиденцій на території Словаччини. Краєвид був вартий цього підйому. І на відміну від курорту, тут я майже нікого не зустрів.

• Порада від Мілана Дорогою назад я зупинився біля мінерального джерела в Довгій Луці (Dlhá Lúka), на мапі ви знайдете його як «prameň Dlhá Lúka». У ту спеку це було саме те, що мені треба.

Сідло Черешня, оглядова вежа Каменна гора і вежа Берзевіці на Стебницькій Магурі

Куди далі? Сідло Черешня (Čerešňa) лежить на висоті 520 метрів, і це головне перехрестя туристичних маршрутів в околицях. Звідси я міг дістатися практично будь-куди.

Тут є вогнище, критий навіс і будиночок на дереві. Тут проходить Шлях героїв Словацького національного повстання (Cesta hrdinov SNP). Трохи далі стоїть оглядова вежа Каменна гора (Kamenná hora): дерев’яна, 9,6 метра заввишки, і з центру курорту червоною маркованою стежкою я йшов до неї приблизно двадцять хвилин. Це найлегший оглядовий майданчик в околицях, з ним упорається навіть родина з маленькими дітьми. Краєвид на долину річки Топля і на Бардіїв. Не забудьте про фото на гойдалці.

• Стебницька Магура (Stebnícka Magura) має майже 900 метрів, а вежа на вершині сягає без малого тридцяти метрів. Вхід безкоштовний, цілий рік; я піднявся на неї 104 сходинками. У гарну погоду видно аж до Татр.

А тепер те, що зробило Магуру для мене чимось більшим, ніж просто оглядовий майданчик. Нинішня вежа — копія. Оригінальна стояла тут із 1905 року, а знищили її 1918-го, в останній рік Першої світової війни. Її назвали на честь Альберта Берзевіці (Berzeviczy), тодішнього угорського міністра освіти. І той самий Берзевіці 16 серпня 1903 року відкривав у курортному парку пам’ятник Сісі.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Сісі в Бардіївських Купелях: що правда і що вона тут робила?

Імператриця Єлизавета лікувалася в Бардіївських Купелях з 1 по 22 липня 1895 року. Вона приїхала потягом, їй було п’ятдесят сім років, і жила вона в будинку, який тоді називався «Деак», а сьогодні це лікувальний будинок «Альжбета». Вона пила воду з джерела, яке тепер носить її ім’я. Але на курорт вона приїхала не лише з фізичними недугами. Шістьма роками раніше, 1889 року, трагічно помер її син Рудольф.

Від’їжджаючи, вона сказала, що почувається вісімнадцятирічною. Тому пам’ятник у курортному парку 1903 року зображує її молодою дівчиною, а не жінкою за п’ятдесят. У лікувальному будинку «Альжбета» є музей і апартаменти, облаштовані в її стилі. Я пройшов і навчальну стежку Сісі: сім зупинок, 2,3 км, спокійно подолав за три чверті години.

Що подивитися в Бардієві, коли ви в Бардіївських Купелях

А що Бардіїв? Місто за шість кілометрів звідси, і воно внесене до списку ЮНЕСКО: окрім історичного центру з площею, ще й завдяки збереженому комплексу єврейських пам’яток. Третій день я провів там.

Я бачив місце, де кат мав у костелі власну лаву і власні двері, щоб із головної нави його ніхто не бачив. Кам’яного хлопчика, який виставляє зад на міщанські будинки, бо каменяреві не заплатили. А під нинішньою бруківкою площі лежить первісна, на сімдесят сантиметрів нижче. Але це тема для окремої статті, ось мої поради, що подивитися в Бардієві.

Прочитайте також про мій досвід на курорті Лучки (Kúpele Lúčky).

Їдьте на схід!

*Статтю створено у співпраці зі словацьким міністерством, відповідальним за туризм, та регіональною туристичною організацією Šariš Bardejov.