Що подивитися в Левочі: місто, якому я хочу освідчитися

Левочу (Levoča) я разом із Кежмароком (Kežmarok) і Бардієвом (Bardejov) вважаю одним із найгарніших міст на сході Словаччини. Я провів тут два дні й ні хвилини не нудьгував. Не пропустіть базиліку святого Якова (Bazilika sv. Jakuba) з вівтарем Майстра Павла, ратушу і клітку ганьби, а наостанок підніміться пішки на Маріанську гору (Mariánska hora). Краєвид того вартий.

Коротковід Milan Bez Mapy

Скільки днів

Два дні; я жив просто на площі, у Hotel U Leva

Базиліка святого Якова

Раджу коротку екскурсію з гідом; вежу відкрили в липні 2022 року, нагору ведуть 216 сходинок, підйом лише з гідом

Маріанська гора

З центру приблизно 40 хвилин пішки; останній відрізок змусить попотіти, але краєвид того вартий

Несподіванка

Музей спеціальної освіти; музеї я не дуже люблю, але в темній кімнаті спробував, як це бути незрячим

Вікна на площі

За кількістю вікон на площу видно, хто жив у будинку: 7 вікон граф, 5 барон, 3 міщанин

Цю статтю я написав у 2018 році. Ціни, години роботи та транспортні сполучення відтоді могли змінитися, тож перевірте їх перед поїздкою.

Якщо ви не знаєте, що подивитися в Левочі, ви там, де треба. Про це місто я чув багато, передусім у зв’язку з дерев’яним вівтарем Майстра Павла з Левочі, але ніколи раніше тут не бував.

Що подивитися в Левочі: пам’ятки та цікавинки

Зрештою я провів у Левочі два приємні дні й щиро здивувався, скільки тут усього можна робити й побачити. Хоча я не надто захоплююся історією та датами, історія Левочі сповнена оповідок, з яких сьогодні можна було б зняти доволі кумедний фільм. Ось що подивитися в Левочі:

1. Левоцька ратуша
2. Будинок Крупеків
3. Пам’ятник Людовіту Штуру на площі
4. Міські мури та брами
5. Клітка ганьби
6. Музей спеціальної освіти
7. Будинок Турзо
8. Маріанська гора

Левоча колись розбагатіла завдяки тому, що була містом на перехресті торговельних шляхів і мала так зване складське право. Що це означало? Купці, які проїжджали через місто, мусили зупинитися тут на два тижні й спершу запропонувати свій товар мешканцям Левочі. Увесь цей час вони мусили тут жити й харчуватися. На складському праві Левоча дуже розбагатіла, хоча його дуже хотів мати Кежмарок. Саме через це міста сто років воювали між собою. Я також писав про те, що подивитися в Кежмароку.

Левоцька ратуша в центрі міста

Левочу спіткало кілька пожеж, і наприкінці XVI століття згоріла також міська ратуша. Первісного герба Левочі сьогодні ніхто не знає, а багато важливих грамот згоріло під час великої пожежі. На першому поверсі колись була аптека, на другому службові приміщення, а в підвалі зберігали вино. Кажуть, що міські пани залишали світло в кабінетах нагорі, а самі тим часом ходили вниз пити вино. Сьогодні ратуша дуже гарно відреставрована, а найбільше мене вразило те, що тут у неділю в обідню пору для всіх охочих грав невеликий оркестр.

На бічній стіні ратуші намальовані цікаві фрески, що зображують п’ять чеснот, які мала мати кожна людина доби Ренесансу:

1. поміркованість уособлює жінка з повним глечиком;
2. обачність уособлює жінка зі зміями;
3. силу символізує жінка, яка несе колону;
4. терпіння уособлює постать з ягням на мотузці;
5. справедливість символізує жінка з терезами.

Коли гулятимете центром, придивіться до будинків і порахуйте вікна, що одним рядом виходять на площу. Навіщо? За кількістю вікон видно, яке становище в суспільстві мав той, хто збудував будинок і жив у ньому. Вам допоможе ця таблиця:

Ідея для поїздки: відвідайте Хмарошський віадук (Chmarošský viadukt), до якого з Левочі лише година їзди автом.

ПОРАДА: У Левочі я жив просто в центрі міста, на площі. Прочитайте мій відгук про Hotel U Leva.

Будинок Крупеків у Левочі та його історія

У центрі Левочі стоять дуже цікаві міщанські будинки. Під час реставрації одного з них знайшли гарний розпис, який спочатку був зафарбований сірим. Це будинок Крупеків. Розпис зображує три цікаві постаті, трьох святих: святого Себастіана, святу Анну з Дівою Марією та маленьким Ісусом і святого Христофора. Крупеки були польською купецькою родиною, яка купила цей будинок 1529 року. Обов’язково зупиніться біля нього й роздивіться розписи. На фото нижче справа наліво: будинок Шпілленбергів, будинок Крупеків і будинок Маріаші. Що подивитися в Левочі? Гарні будинки.

Легенда про Білу пані з Левочі

Кажуть, що левоцька Біла пані, Юлія Корпонайова, викрала у свого коханця Андраші ключі від міської брами й впустила ворога до міста. За це її стратили в Дьєрі, хоча згодом з’ясувалося, що вона була невинна. Що подивитися в Левочі? У базиліці святого Якова в неї досі є власна лава, де вона любила сидіти під час меси.

Пам’ятник Людовіту Штуру в Левочі та євангелицька церква

Людовіт Штур має в Левочі власний пам’ятник, хоча ніде не підтверджено, що він справді тут бував. Зате саме в Левочі діяв відомий Євангелицький ліцей. Коли в Братиславі Штура позбавили посади, тринадцятеро його студентів приїхали вчитися до Левочі. Тут вони вивчали й біблійну чеську, бо готувалися стати євангелицькими пасторами. Вони засновували товариства, наприклад Товариство поміркованості. А ще варили тут пиво й гнали горілку. У Левочі надрукували «Вимоги словацького народу».

У євангелицькій церкві на другому поверсі є велика бібліотека з альманахами, які тут видавали прихильники Штура. У церкві рівно 1500 сидячих місць, а євангеликів у Левочі сьогодні лише 200.

Міські брами Левочі

Середньовічну Левочу оточували мури загальною довжиною 2,5 кілометра. Навколо всієї історичної Левочі тягнеться рів, який можна було заповнити водою, якщо місту загрожував ворог. До наших днів збереглися дві справжні міські брами: Кошицька і Менгардська. Найкраще доглянута Кошицька брама, крізь яку можна навіть проїхати автом. Стоїть і Польська брама, але справжньою міською брамою вона ніколи не була: це вежа з готичним проходом, імовірно з XV століття, прибудована до гімназійного костелу та внутрішнього кільця мурів. Її також називали Монастирською вежею.

1. Кошицька брама (Košická brána)
2. Менгардська брама (Menhardská brána)
3. Польська брама (Poľská brána), насправді вежа з проходом

Клітка ганьби в Левочі для неслухняних жінок

Як і та, що в Кежмароку, ця клітка XVI століття слугувала для покарання неслухняних жінок. Я хоч і не неслухняна жінка, але мене тут замкнули. Однією з провин було, наприклад, те, що жінка перебувала надворі після смеркання. Їх замикали тут на 24 години й голили їм голову. Першою тут опинилася дочка війта, та ще й на 48 годин, щоб показати приклад: правил треба дотримуватися.

У клітці ганьби сиділа й дружина аптекаря за подружню зраду з м’ясником. М’ясника ж не замкнули, тож клітка ганьби була не надто справедливою. Неподалік клітки стоїть також гарна скульптура, яку Левоча отримала в подарунок. Вода з неї витікає на чотири сторони світу, що символізують доброчинність.

Музей спеціальної освіти

Музей спеціальної освіти (Múzeum špeciálneho školstva) в Левочі мені дуже сподобався. Він показує, як упродовж історії розвивалися різні засоби для людей з інвалідністю, зокрема для людей з аутизмом, нечутих і незрячих. Музеї мене зазвичай не надто захоплюють, але тут було навпаки. Інтерактивні зупинки повністю мене затягли. Найбільше мені сподобалася темна кімната, до якої я зайшов і нічого не бачив. Так я відчув себе на місці незрячої людини, яка має зорієнтуватися на кухні, повній столових приборів і дощок, знайти стіл і сісти на стілець. Чесно кажучи, це було дуже складно, і я весь час боявся, що вдарюся об щось головою.

Як «незрячий» я також усвідомив, наскільки я ідеалізував простір, у якому був. Коли екскурсоводка ввімкнула світло, я здивувався, наскільки інакше виглядала кімната, ніж я уявляв її в темряві. Я навчився писати своє ім’я шрифтом Брайля і перевірив свій слух, зір і нюх. Розрізнити звук двигуна літака й локомотива доволі складно, ха-ха.

Будинок Турзо

Спочатку це були два будинки, які родина Турзо об’єднала й добудувала аттики, щоб різниця у висоті не була такою великою. Напис на будинку містить приховані римські цифри, які в сумі дають рік, коли будинок розписали: 1904. Напис розповідає про те, коли Турзо купили й перебудували цей будинок.

Спочатку будинок зовсім не був так прикрашений. 1904 року його розписали студенти будапештської художньої школи. Турзо були багатою левоцькою родиною.

Музей Майстра Павла з Левочі

У Левочі не знають, звідки прийшов Майстер Павло і як він помер. Його син убив на площі в Левочі поляка, а Майстер Павло зобов’язався сплатити його батькам відшкодування в розмірі 15 золотих. Сина за це покарали: він мусив покинути Левочу.

Музей розташований просто в його колишньому будинку, де він жив і творив. Проте Будинок Майстра Павла з 2025 року зачинений через поганий технічний стан, а його відновлення має тривати до 2029 року. Головна ознака, за якою можна впізнати роботи Майстра Павла з Левочі, це одяг зі складками у формі вуха, великі очі, кучеряве волосся і характерна форма пальців. Майстер Павло, ймовірно, був поляком, адже скульптури з його «підписом» знайшли й у Кракові.

У музеї переважно гіпсові зліпки його робіт, а оригінали розкидані по всій Словаччині. Проте є тут і єдиний оригінал: Мадонна з дитям. У неї бракує частини обличчя і руки. Чому? Майстер Павло хотів перейти до євангелицької церкви і міг зробити це, лише знищивши одну зі своїх робіт. Це саме ця Мадонна.

Базиліка святого Якова

Базиліка точно належить до абсолютних фаворитів серед того, що подивитися в Левочі. Раджу коротку екскурсію з гідом, під час якої я дізнався багато цікавого, наприклад і те, яка лава була улюбленою в левоцької Білої пані і чому =) вона любила там показуватися. Під час мого візиту завдяки Міському інформаційному центру мені вдалося потрапити навіть на вежу, яку саме тоді реставрували. З липня 2022 року вежа відкрита для відвідувачів. Нагору ведуть 216 сходинок, а підйом лише з гідом. Що подивитися в Левочі? Безперечно базиліку.

Маріанська гора в Левочі

Якщо у вас ще залишиться енергія, щиро раджу піднятися пішки на Маріанську гору. Особливо останній відрізок змусить добряче попотіти. Від центру Левочі до Маріанської гори приблизно 40 хвилин пішки, але краєвид того вартий.

За організацію прес-туру Левочею дякую Інформаційному бюро міста Левоча. Левочу разом із Кежмароком і Бардієвом я вважаю одним із найгарніших міст на сході Словаччини, які я досі відвідав. Нехай ця стаття підкаже вам, що подивитися в Левочі.