Що подивитися в Бардієві за версією Milan Bez Mapy

Для мене Бардіїв (Bardejov) не просто гарна площа. Я виділив на місто один день і разом з екскурсоводкою відкрив історії будинків, лаву ката в базиліці, Шкільний бастіон (Školská bašta) і єврейське передмістя. Якщо маєте більше часу, поєднайте візит із курортом Бардіївські Купелі (Bardejovské Kúpele), де я провів два дні.

Коротковід Milan Bez Mapy

Скільки часу

На місто вистачить одного дня. Я присвятив два дні курорту Бардіївські Купелі за шість кілометрів від міста й один день місту

Як я дістався

Літаком із Братислави до Кошиць, авто взяв в оренду в аеропорту, до Бардієва їхав годину і двадцять хвилин

Що варто

Узяти екскурсоводку. Без неї я пройшов би повз усі історії міста й нічого б не помітив

Трюк на площі

Порахуйте вікна на фасадах будинків. У міщанина було три, у шляхтича чотири, у парафіяльного будинку п'ять

Кам'яний хлопчик

Він на вході до ратуші. Я знайшов його лише з третьої спроби, треба відступити на кілька кроків назад

Моє улюблене місце

Провулок Джона Леннона з рок-будинком. Коли власник удома, він пустить вас усередину

Що подивитися в Бардієві? Почну з мелодії, яку ви знаєте, навіть якщо про це не здогадуєтеся. Угорський танець № 5 Брамса, та швидка скрипкова річ із реклами й фільмів. Брамс думав, що бере народну пісню. Насправді це був твір тоді ще живого композитора, уродженця цього міста, і називається він «Спогад про Бардіїв». До цього я ще повернуся, бо в цієї історії соковитий фінал.

Я провів тут один день і чекав гарної площі. А отримав місто, повне історій, яких мені ніхто б не розповів, якби не було в кого спитати. Ось ті, що засіли мені в голові.

Практична інформація: як дістатися до Бардієва

До Бардієва я приїхав із курорту Бардіївські Купелі, де відпочивав. Звідти лише шість кілометрів. Але спершу я прилетів літаком із Братислави (Bratislava) до Кошиць (Košice) і взяв авто в оренду просто в аеропорту. Дорога на північний схід зайняла годину і двадцять хвилин.

На місто я виділив цілий день і узяв екскурсоводку. Це єдина річ із усієї поїздки, яку я радив би навіть тоді, якби мені за це ніхто не платив. Площу ви обійдете за двадцять хвилин. Але без екскурсовода я пройшов би повз усе, про що йдеться в цій статті, і нічого б не помітив.

Що подивитися в Бардієві за версією Milan Bez Mapy

Будинки на площі в Бардієві можна читати за вікнами

Площу оточують 46 міщанських будинків, і відтоді не додалося жодного й не зник жоден. Тут я навчився одного трюку, яким відтоді користуюся і в інших містах.

Порахуйте вікна на фасаді. У міщанина їх було три, у шляхтича чотири, у парафіяльного будинку п’ять. Ви йдете вздовж ряду будинків, рахуєте вікна й насправді читаєте, хто тут був багатшим п’ять століть тому.

І ще одне, що не йшло мені з голови. Бруківка, якою ви ходите, не оригінальна. Справжня лежить приблизно на сімдесят сантиметрів під вами. Місто кілька разів горіло, а уламки ніколи не вивозили. Їх просто розрівнювали й будували далі зверху. Так у деяких будинків з часом зникли підвальні віконця.

Кам’яний хлопчик Бардієва, якого майже ніхто не знаходить

На ренесансному вході до ратуші є маленька кам’яна фігурка хлопчика, який тримає голову між ногами й виставляє зад на міщанські будинки. Кажуть, він з’явився там за одну ніч. Його встановив каменяр, якому не заплатили стільки, скільки обіцяли. За століття з міста зникло багато чого, але хлопчика ніхто не зняв.

• Порада від Мілана Я знайшов його лише з третьої спроби, і мені довелося відступити на кілька кроків назад. Зблизька ви його не побачите.

Під час реставрації ратуші до того ж з’ясувалося, що колись тут хтось добряче нудьгував. На стіні знайшли малюнки, які сьогодні називають еротичними. Оголена жінка й папуги в досить однозначній позі. Сеґс, як тепер пишуть в інтернеті.

У ратуші сьогодні працює експозиція Шариського музею (Šarišské múzeum) про історію Бардієва. Вона відкрита з вівторка до неділі: з жовтня до квітня 8:30–12:00 і 12:30–16:00, з травня до вересня 9:00–12:00 і 12:30–17:00. Квиток для дорослих коштує 6 €, для студентів і пенсіонерів 3 €, для дітей 6–15 років 2,50 € (ціни 2026 року).

У базиліці кат має власну лаву і свої двері

Базиліка святого Егідія (Bazilika svätého Egídia) повна вівтарів, але мене найбільше вразила одна звичайна дерев’яна лава. Це лава ката. Коли він на ній сидів, люди з головної нави його не бачили. А одразу за нею є двері, які зробили спеціально для нього, щоб він не мусив заходити головним входом, як усі інші.

І це при тому, що він був найкраще оплачуваною людиною в місті. Місто його потребувало. Він виконував смертні вироки, вивозив заражених тварин, а під час епідемій чистив вулиці. Водночас у корчмі він мав власний стіл, деякими вулицями йому не можна було ходити, на вулиці він мусив носити каптур, а одружитися міг, по суті, лише з кимось із родин інших катів. Посада передавалася у спадок.

Ця лава, як на мене, найчесніший предмет у місті. Місто заплатило людині за брудну роботу, а потім збудувало їй окремий вхід, щоб не бачити її під час молитви. Ще дві речі, які варто там пошукати. Під час ковіду тут реставрували старі вхідні двері. Коли міряли деревину, щось не зійшлося, і під дверима знайшли ще одні двері, про які ніхто не здогадувався.

А одну стару картину в XIX столітті віддали на ремонт поганому майстрові. Постать скраю має замість рук кукси, ноги покручені, а Ісус незвично товстий. Історичну цінність картина втратила, але її залишили висіти, і мені це здалося симпатичнішим, ніж якби її сховали.

З вежі видно пагорб, де стояла шибениця

На вежу я піднявся вузькими односторонніми сходами, де діє просте правило: хто йде вгору, той має перевагу. Згори видно весь план міста, а на пагорбі навпроти видніється подвійний хрест. Це Šibeňa hora, тобто Шибенична гора, і там стояла шибениця. Тож кат мав свою лаву внизу в костелі, а працював там, нагорі. Одне видно з іншого.

Шкільний бастіон і клас 1962 року

Бардіївські укріплення належать до найкраще збережених у Словаччині, і кожен бастіон колись доглядав якийсь цех. До одного з них я потрапив завдяки чоловікові, який під час ковіду взяв його під свою опіку й розчистив. Але виставка всередині не про середньовіччя. Вона про 1962 рік, коли бастіон востаннє реконструювали. Там повністю облаштований шкільний клас шістдесятих років: парти, мапи, підручники. Значну частину цих речей люди подарували або їх знайшли біля смітників.

Мені це сподобалося більше, ніж я очікував. Середньовічне місто я можу уявити з фільмів. А який вигляд мав клас за соціалізму, пам’ятає дедалі менше людей.

Провулок Джона Леннона

Цього я не очікував, і це моє улюблене місце в місті. Один чоловік присвятив велику частину життя пам’яті Джона Леннона. На будинку в нього ноти Give Peace a Chance, на паркані таблички з назвами гуртів, а біля дороги камені з іменами учасників і роками, коли гурти створилися й розпалися. Сьогодні це називають радше рок-будинком, а провулок біля нього звуть провулком Джона Леннона (Ulička Johna Lennona). Цілком можливо, що це найкоротша вулиця в Словаччині. Її утворюють, по суті, два будинки.

Це не офіційний музей. Коли власник удома, він пускає людей усередину, тому перед візитом перевірте, чи можна буде зайти. Місто з печаткою ЮНЕСКО і середньовічною площею, а мене найбільше потішила одержимість одного чоловіка, якій він віддав усе життя.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Єврейське передмістя, синагога, пам’ятник жертвам Голокосту і євреї Бардієва

Історичних площ у світі багато. Коли Бардіїв у 2000 році вносили до списку ЮНЕСКО, вагому роль відіграло інше: збережений комплекс єврейських будівель на краю історичного центру, де разом є все, чого потребувала громада.

Ця громада становила понад третину населення міста. Депортували понад 3700 людей, і сьогодні в Бардієві не живе жоден єврей. Водночас у центрі стоїть молитовний дім, збережений інакше, ніж більшість подібних будівель у Центральній Європі. Не тому, що його хтось захищав. Після депортацій одна жінка взяла ключ під свою опіку і затемнила вікна, щоб будівля не привертала уваги.

Біля передмістя стоїть пам’ятник жертвам Голокосту. Його домігся чоловік, який народився в Бардієві й пережив депортацію. Сьогодні йому понад дев’яносто років, і він досі сюди приїжджає. На мармурових плитах написано імена депортованих. Вони не просто за абеткою. Родини разом: батько, мати, а за ними діти за віком. Коли йдете вздовж плит і читаєте роки народження, серед імен знаходите й трирічних дітей. Ніхто з цих людей не їхав на роботу, і в місті про це знали. Остання плита навмисно порожня. Імена досі додаються.

Поруч стоїть дошка Праведників. На ній імена людей, які переховували своїх сусідів, хоч знали, що це може коштувати їм життя. Екскурсоводка сказала мені речення, яке пасує до всієї цієї статті: офіційні цифри ви знайдете в гуглі, але справжній Бардіїв живе в історіях родин, які старші люди тут досі пам’ятають. Одна з них засіла мені в голові:

«Коли колону виводили, маленький хлопчик з однієї з тих родин штовхав самокат. Хлопчик, який стояв на тротуарі, спитав, чи не позичить він його. Той не хотів віддавати. Батько сказав йому віддати, бо самокат їм уже не знадобиться.»

Мелодія, яку ви знаєте, називається «Спогад про Бардіїв»

А тепер обіцяний фінал історії зі вступу. Бела Келер народився в Бардієві 1820 року і писав танці, які грали по всій Європі. Одну зі своїх п’єс він назвав Bártfai emlék, тобто «Спогад про Бардіїв».

Брамс використав цю мелодію як основу свого Угорського танцю № 5, бо був переконаний, що це народна пісня. Коли Келер заперечив, Брамс відписав йому приблизно так: більшого компліменту композитор отримати не може, ніж коли селяни співають його мелодію як свою власну. До речі, у місті іноді кажуть, що Келер помер удома, у Бардієві. Ні, він помер у німецькому Вісбадені. Тож одна з найчастіше виконуваних мелодій класичної музики має в оригінальній назві це місто. І майже ніхто про це не знає.

Що подивитися на курорті Бардіївські Купелі, коли ви в Бардієві

За шість кілометрів від міста розташований курорт Бардіївські Купелі, де я жив. Вісім мінеральних джерел у критій колонаді, найстаріший у Словаччині музей просто неба (скансен) та оглядові вежі в околицях. Я розподілив час так: два дні віддав курорту, один місту. Окремо я написав про те, що подивитися на курорті Бардіївські Купелі.

Подорожуйте!

*Статтю підготовлено у співпраці з Міністерством туризму і спорту Словацької Республіки та обласною туристичною організацією Šariš Bardejov.