Що подивитися у Східній Моравії: ідеї для поїздок за версією Milan Bez Mapy

Як на мене, Східна Моравія ідеальна на кілька днів, бо лежить одразу за словацьким кордоном і зі Словаччини сюди швидко доїхати автом. Раджу Валаський музей просто неба в Рожнові, хмарочос Баті з ліфтом у Зліні та курортні Лугачовиці. Оберіть незвичайне житло в селі й скуштуйте місцевого пива.

Коротковід Milan Bez Mapy

З Братислави

Автом три з половиною години автомагістраллю на північ, перед Жиліною я з'їхав на Битчу й поїхав через Маков

Де я жив

Statek U Rajmunda, родинна ферма на відлюдді біля лісу, останній відрізок пролягає гравійною дорогою

Веломаршрут уздовж Бечви

Велосипед я взяв напрокат в інфоцентрі в Рожнові, відрізок від Горні Бечви до Валашске Межиржичі завдовжки 31 км

Хмарочос Баті

У будівлі № 21 є кабінет Баті в ліфті, усе оригінальне, і ліфт їздить досі

Моя порада

На Солані скуштуйте чорничні кнедлики (borůvkové knedlíky) і беріть пів порції, цілу я не подужав

Рожновська пивоварня

Маленька пивоварня з історією від 1712 року, зупиніться тут на пивне спа й непастеризоване пиво

Що подивитися у Східній Моравії? Регіон охоплює весь Злінський край, одразу за кордоном зі Словаччиною. Особливим і різноманітним його робить поєднання кількох туристичних районів: Моравська Валахія (Valašsko), околиці Кромержижа, Словацько (Slovácko), околиці Зліна та Лугачовиць.

У співпраці з регіональною туристичною організацією Východní Morava я провів тут три насичені дні. У блозі я зібрав для вас усі ідеї для поїздок, добрі ресторани, кав’ярні, краєвиди, а також що подивитися й скуштувати у Східній Моравії. Тож почнімо =)

Східна Моравія: ідеї для поїздок і що подивитися

Де розташована Східна Моравія?

Невеликий регіон Східна Моравія лежить довкола міста Злін (Zlín), на кордоні зі Словаччиною. По той бік кордону зовсім поруч Битча (Bytča) і Жиліна (Žilina). З Братислави я їхав сюди автом три з половиною години, автомагістраллю на північ. Перед Жиліною я з’їхав на Битчу й через Маков (Makov) в’їхав до Східної Моравії. До регіону належить і відомий Кромержиж (Kroměříž), про який я вже писав у блозі раніше. Міста Східної Моравії, про які ви, можливо, вже чули:

• Злін
• Кромержиж
• Лугачовиці

Де зупинитися у Східній Моравії? Спробуйте Statek U Rajmunda

Житла тут багато. Якщо хочете бути в центрі подій, раджу Злін або менше містечко Рожнов. Я жив у Statek U Rajmunda. Це таке житло на краю світу, на відлюдді біля лісу. Тут особлива атмосфера родинної ферми: вранці вас будить півень, а сніданок зазвичай готують із власних продуктів.

• Порада від Мілана Якщо вже подорожуєте Чехією, загляньте й до Південної Чехії.

Уже під’їзна дорога підказала мені, що я їду в незвичайне місце. До останньої миті я не був певен, що їду правильно, аж поки посеред луки мене не привітали три гарні альпаки. Доводиться проїхати під знак «В’їзд заборонено», а потім на першій передачі повільно повзти через ліс неасфальтованою гравійною дорогою й сподіватися, що в кінці таки буде Statek U Rajmunda. І він там був =)

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Що подивитися у Східній Моравії

1. Дзвіниця на Солані (Zvonice Soláň) і гора Солань (860 м)
2. Костел Діви Марії Сніжної (Kostel Panny Marie Sněžné), Велке Карловіце (Velké Karlovice)
3. Купальне озеро Na Stanoch (місцевий «Балатон»)
4. Рожновська пивоварня (Rožnovský pivovar)
5. Валаський музей просто неба в Рожнові-під-Радгоштем і оглядова вежа Юрковича
6. Велосипедний маршрут уздовж Бечви
7. Хмарочос у Зліні, музей і меморіал Томаша Баті
8. Курортне місто Лугачовиці
9. Якщо будете поблизу, не забудьте й про мій улюблений Кромержиж

Де поїсти у Східній Моравії та куди піти на каву

• Horský hotel Čarták, Solanec pod Soláněm
• Ресторан у Wellness Hotel Horal, Léskové
• La Šiška, Велке Карловіце (тут я не був, бо було зачинено, але її порадила мені місцева мешканка)
• Kaféčko у Рожнові-під-Радгоштем
• Bistrotéka Valachy у Зліні

Дзвіниця на Солані й гора Солань (860 м)

Від дзвіниці на Солані цілком зручно вирушати в гірські походи. Коли я тут припаркувався, то побачив групки чехів, які збиралися на прогулянку в гори. Сама дзвіниця слугує інформаційним центром, тут відбуваються різні культурні заходи й концерти. Її збудували з ініціативи художника Франтішека Подешви, який хотів так привернути увагу до життя й коріння валахів. Валахи походять саме зі Східної Моравії й мають тут довгу історію.

Моравська Валахія завжди була малолюдною, зокрема через неродючу землю. Люди жили переважно в долинах, де оселилися чернечі ордени. Так звана валаська колонізація відбулася близько 1500 року, коли на ці землі прийшли перші пастухи, валахи, і заселили навіть території з бідним ґрунтом. Утім, Східну Моравію населяли дві групи людей: валахи-пастухи та моравці-хлібороби. З часом вони злилися воєдино.

Порада від Мілана Неподалік дзвіниці стоїть Horský hotel Soláň. Раджу скуштувати там традиційні чорничні кнедлики (borůvkové knedlíky), типові для цього краю. Їх тут їдять усі й беруть із собою в походи. Якщо офіціантка спитає, чи не хочете ви лише пів порції, скажіть «так». Цілу я не подужав =)

Костел Діви Марії Сніжної у Велке Карловіце

Під час будівництва цього костелу не використали жодного цвяха, лише букові клини. Це найцінніша пам’ятка Велке Карловіце. План костелу має форму хреста, а периметр стін утворює двадцять чотири кути. У костелі два дзвони, і важчий із них має аж 120 кілограмів.

Порада від Мілана Якщо захочеться солодкого, загляньте до кондитерської La Šiška неподалік. Працює вона досить рідко, тож перевірте години роботи перед візитом. Але якщо застанете її відчиненою, посидьте на терасі за незвичайними напоями та чудовою кавою.

Купальне озеро Na Stanoch, яке місцеві називають Балатоном

У містечку Новий Грозенков (Nový Hrozenkov) є гарна водойма, яку місцеві називають Балатоном. Люди приїжджають сюди купатися через чисту воду, яка в сонячну погоду набуває гарних бірюзових відтінків. Цікаво, що це штучне озеро з трав’янистими й піщаними пляжами, а ще тут можна пограти в пляжний волейбол.

Довкола є кілька буфетів і штучний схил для акробатичних стрибків, тож уявляю, як весело тут улітку. На жаль, під час мого візиту погода була паскудна, але я зустрів групку велосипедистів, які приїхали сюди охолодити ноги. Риболовля тут теж дозволена, і мені бракує хіба що нудистського пляжу.

Порада від Мілана Улітку тут іноді стоїть вагончик під назвою BAR-IN-GOTKA (назва обіграє чеське слово maringotka, тобто вагончик на колесах). У ньому пропонують дуже оригінальні напої й перекуси, а сидіти можна на шезлонгах чи тюках соломи. Він належить мамі з донькою: бірюзовий вагончик їм виготовили на замовлення в Англії, і вони перетворили його на оригінальний кіоск із перекусами та традиційною чеською їжею.

Візит до Рожновської пивоварні

Я не був би в Чехії, якби обійшлося без пива. До дуже маленької місцевої Рожновської пивоварні (Rožnovský pivovar) раджу вам неодмінно зазирнути. Місцевий екскурсовод, пан Лібор Цабак, приділив мені трохи часу й розповів, що пивоварню відкрили ще 1712 року. Її перший власник любив повторювати:

«Не було дня, щоб на подвір’я пивоварні не приходили місцеві знахарки з гір і не забирали глечики з пивними дріжджами».

Зупиніться тут на пивне спа, схоже на пивні ванни в Попраді, і скуштуйте їхнє непастеризоване пиво. Назви сортів походять від імен різних історичних власників пивоварні, і ніде більше у світі цього пива не варять. Рожновська пивоварня маленька: вона виробляє лише 50 000 літрів пива. Я подивився статистику, скільки пива за рік випиває середньостатистичний чех, і знайшов цифру 135 літрів на людину (новіші дані за 2025 рік називають уже 121 літр). Для порівняння: словак п’є лише 70 літрів. Отже, 50 000 літрів пива вистачить рівно на 370 чехів або на 714 словаків.

Із пива тут виготовляють і багато власних продуктів, наприклад пивний шампунь, різні види мила й косметику.

Валаський музей просто неба в Рожнові-під-Радгоштем і оглядова вежа Юрковича

Я ще залишаюся в Рожнові. Розташовані неподалік Валаський музей просто неба (Valašské muzeum v přírodě v Rožnově pod Radhoštěm) та оглядова вежа Юрковича (Jurkovičova rozhledna) точно варті відвідин. Одна з трьох експозицій музею, Валаське село (Valašská dědina), показує, як жили корінні мешканці, тобто вже згадані валахи. Часто вони жили разом в одній маленькій кімнаті: брати й сестри, батьки й дідусі з бабусями, тож про приватність у цих дерев’яних хатах годі було й думати. Їли переважно картоплю, капусту, каші, хліб і молоко.

Що виростили, те й переробили та з’їли. Приготування їжі забирало в них велику частину дня, так само як і мелення зерна. Як вони працювали? Від весни до осені, і допомагала їм лише худоба. Неділі вони проводили в храмі у святковому вбранні.

Прогулянка валаським селом нагадала мені, як жили предки, і, чесно кажучи, я б так жити не зміг. Мабуть, мене надто розпестило місто. Зупиніться тут і не пропустіть будівлю сільської школи та оглядову вежу Юрковича, названу на честь словацького архітектора Душана Юрковича. Вона стоїть поза територією музею, і більшість її деталей виготовили вручну за старими технологіями. Вежу звели за первісними проєктами 1896 року, заввишки вона 32 метри.

Порада від Мілана У музеї загляньте також до Дерев’яного містечка (Dřevěné městečko) і Млинської долини (Mlýnská dolina).

Велосипедний маршрут уздовж Бечви

У туристичному інфоцентрі в Рожнові дають напрокат гірські й шосейні велосипеди. Я взяв один і вирушив на маршрут уздовж Бечви. Це сучасна велоавтострада, яка веде буквально від гірських джерел аж до долин. Маршрут в’ється вздовж однойменної річки Бечва (Bečva) і проходить кількома краями. Раджу проїхати відрізок від Горні Бечви (Horní Bečva) до Валашске Межиржичі (Valašské Meziříčí): його довжина 31 кілометр, а підйом дуже пологий, 229 метрів. Увесь маршрут завдовжки 160 кілометрів, а нижче гляньте, яке відео я знайшов.

Порада від Мілана Перш ніж виїхати на маршрут, зайдіть на чудове капучино й сирний десерт до кав’ярні Kaféčko в Рожнові. Я просидів тут чимало часу, спостерігаючи за життям довкола.

View this post on Instagram

Хмарочос у Зліні, ліфт-кабінет, музей і меморіал Томаша Баті

Про Батю ви вже точно чули, але я переконаний, що варто зупинитися і в злінському хмарочосі, тобто будівлі № 21. Це первісна штаб-квартира компанії Baťa, у ній шістнадцять поверхів. На кожному поверсі офіси, крім 8-го і 15-го: на восьмому кабінети дирекції, а на п’ятнадцятому конференц-зала.

Мене також зацікавило, що на шістнадцятому поверсі є фонтан. Як на свій час, це була надсучасна будівля в американському стилі. Тут чотири швидкісні ліфти, і один із них і є кабінет самого Баті. Ви все правильно прочитали: кабінет у нього був у ліфті. Усе в ліфті оригінальне. Кабінет їздив уздовж усієї будівлі згори донизу, і ліфт працює досі. Якщо визирнете з вікна, побачите довкола будівлі рейки. Вони слугували для миття вікон, бо тоді їх тут не можна було відчинити.

А хто тут працював? Окрім звичайних працівників, Батя давав роботу й учням, яких хотів виховати по-своєму. Їхній робочий день тривав від сьомої ранку до п’ятої вечора, а потім вони на дві години йшли до школи. О 21:15 у них починався відбій, і треба було лягати спати. Досить суворо, правда? За роботу в Баті вони отримували 150 крон на тиждень і, навіть якщо були родом зі Зліна, мусили жити в гуртожитках, щоб дотримуватися дисципліни.

Архітектура Баті в Зліні

Будинки Баті

З хмарочоса видно й будинки Баті, у яких жили родини. Неодружені чоловіки мусили жити в так званих холостяцьких гуртожитках. У будинках не можна було тримати тварин і вирощувати овочі в саду. Чому? Будинки мали слугувати винятково для відпочинку. Томаш Батя загинув в авіакатастрофі 1932 року, коли летів у справах до Цюриха. Через сім хвилин після зльоту його літак розбився в тумані, не вижили ні він, ні пілот. Точну копію цього літака ви побачите в його незвичайному меморіалі. Батю поховано на лісовому цвинтарі неподалік.

Порада від Мілана Навпроти хмарочоса є популярна Bistrotéka Valachy, де я чудово поїв. Там і кава добра, а весь простір має ультрасучасний вигляд.

Курортне місто Лугачовиці, колонада й архітектор Душан Юркович

Витончені споруди одного з провідних представників архітектури модерну, вільно доступні мінеральні джерела, що століттями б’ють із землі, та п’янкий аромат щойно спечених курортних вафель. Це Лугачовиці (Luhačovice), найбільший моравський курорт неподалік Зліна. Місто, де ви добре відпочинете й наберетеся нових сил.

Душан С. Юркович був словацьким архітектором із характерним стилем народного модерну. До найважливіших творів Юрковича належить ансамбль будівель курорту Лугачовиці, де він працював три роки. Найгарнішою будівлею Лугачовиць нібито є Будинок Юрковича (Jurkovičův dům): 1902 року архітектор його перебудував, а інтер’єр і фасад звелів розписати яскравими барвами. Місцеву колонаду архітектора Оскара Поржиски збудували в середині XX століття. Вона продовжує стиль Юрковича й об’єднує його будівлі в компактний курортний центр.

Джерело Вінцентка

Головною принадою Лугачовиць є природні цілющі джерела. Тутешні солоні води мають високий вміст мінеральних речовин і вважаються одними з найдієвіших у Європі. Лікування тут допомагає в разі захворювань дихальних шляхів і опорно-рухового апарату, діабету та інших недуг. Деякі джерела питні, інші придатні для інгаляцій і ванн. Найвідоміше джерело тут називається Вінцентка (Vincentka), і воно популярне ще з кінця XVII століття. Час від часу на курорт запрошують гідролога, щоб він знайшов нове джерело, яке потім пробурюють і урочисто відкривають.

Чи варто їхати до Східної Моравії?

Прочитайте також мою статтю 3 менш туристичні місця в Празі, які підкорили моє серце.

Для словаків Східна Моравія має одну велику перевагу: вона лежить одразу біля кордону. Досить за Тренчином (Trenčín) з’їхати з автомагістралі, і ви вже тут. Раджу вам обрати житло з особливою атмосферою в селі, скуштувати місцеві страви й пиво, пізнати звичаї валахів і подивитися на незвичайний ліфт Баті, який водночас був кабінетом.

Подорожуйте!

Milan Bez Mapy