Цікаві факти про Влколінець, які мене здивували, на відміну від самого села

Влколінець (Vlkolínec) гарний, але мене особисто не зачепив: схожі села я бачив і в Словаччині, і деінде. Раджу його передусім туристам з-за кордону, які хочуть побачити, яким колись було словацьке село. Мені більше, ніж саме село, сподобалися цікаві факти про нього, і всі вони є в цій статті.

Цю статтю я написав 2017 року. Ціни, години роботи й розклад транспорту відтоді могли змінитися, тож перед поїздкою перевірте їх.

Цікаві факти про Влколінець? Ну, чесно кажучи… хай мене всі закидають камінням, але від Влколінця я чекав більшого. Точніше, скажу так. Про Влколінець я чую вже кілька років, здебільшого як про пам’ятку ЮНЕСКО. Він гарний, але нічого особливого я в ньому не побачив. Якщо вже це пам’ятка, чому тоді пам’яткою не стала, скажімо, і Терхова (Terchová)? Села, схожі на Влколінець, я бачив у багатьох куточках Словаччини. Зрештою, навіть село, де живе моя бабуся, схоже на Влколінець. Проте більше, ніж сам Влколінець, мене зацікавили ось ці факти:

Факти про Влколінець, які мене здивували, на відміну від самого села

Ціни квитків і години роботи у Влколінці

Для початку кілька коротких відомостей про Влколінець:

• у літній сезон (з 15 червня до 15 вересня) експозиції відкриті щодня з 9:00 до 17:00, поза сезоном години роботи перевірте на vlkolinec.sk;
• вхід до експозицій у 2026 році коштує 8 €, діти від 6 до 15 років, люди старші за 65 років і групи понад 30 осіб платять 4 €;
• паркування на весь день у 2026 році коштує 5 €.

Влколінець охороняють як заповідник народної архітектури: це середньовічне село, яке показує, як ми колись жили. Ну, не я особисто. Перша письмова згадка про це поселення лісорубів і вуглярів походить із 1376 року, але вона лише непряма. Безпосередньо на ім’я, як Wylkovinecz, Влколінець уперше згадано аж 1461 року.

Навколишній краєвид.

Тут паслися вівці.

Вулички села.

Сьогодні тут працює галерея народного мистецтва, години роботи написані на дверях. Коли я прийшов, на тих самих дверях висів великий напис: ідіть до місцевої корчми, хай вам відчинять. Попри години роботи на дверях, мені сказали, що галерея зачинена. Може, варто приїхати до Влколінця взимку, вигуляти лижі й сподіватися, що до галереї мене нарешті пустять.

Цікаві факти про Влколінець

1. Наприкінці XVIII століття тут жили 280 людей у 41 будинку, тобто майже по семеро в кожному.
2. Під час Другої світової війни значна частина Влколінця згоріла.
3. Дерев’яна дзвіниця, яка тут стоїть, походить із 1770 року.
4. Це єдине село в Словаччині, де ви не знайдете жодної сучасної новобудови.
5. Тут жили селяни, які мали власну землю. Тих, хто винаймав хати, називали желярами.
6. Зрубні хати будували з деревини з навколишніх лісів.
7. Криниця посеред села колись була єдиним джерелом питної води. Вона працює досі, і я з неї напився.
8. У Влколінці у великих кількостях вирощували горох, звичну їжу простих людей. Овець тут теж тримали багато (до 500 голів).

Історична криниця.

Традиційні віконниці.

Влколінець.

Як дістатися до Влколінця?

Автобусом: з Ружомберка (Ružomberok), час відправлення перевірте заздалегідь.
Автом: Я приїхав автом і дорогою кілька разів заблукав. На навігацію Google тут не покладайтеся: вона марна, мене вона відправила через ліс. З Ружомберка їдьте дорогою № 59, а за табличкою «ovčie syry» (овечі сири) поверніть праворуч. Далі вже будуть вказівники.

Мені Влколінець сподобався, але навряд чи я скоро сюди повернуся. Однозначно раджу його кожному, хто приїжджає до Словаччини з-за кордону й хоче побачити, якою Словаччина була в середньовіччі. Але, як я вже казав, мене Влколінець не зачепив.