Що подивитися в Сісіміуті в Гренландії за версією Milan Bez Mapy

Що подивитися в Сісіміуті? Порівняно із жвавим Нууком (Nuuk) Сісіміут (Sisimiut) виявився маленьким тихим містом під величною горою. На нього мені вистачило двох повних днів. Найбільше мені запам’ятався похід до хатинки у формі НЛО. Цілий день у мене не було зв’язку, і дорогою я не зустрів жодної людини.

Коротковід Milan Bez Mapy

Розташування

приблизно за 40 км на північ від полярного кола, західне узбережжя Гренландії

Як дістатися

Air Greenland з Копенгагена з пересадкою в Нууку; з аеропорту до центру година пішки, автомобілем 10 хв

Скільки днів потрібно

два повні дні

Опівнічне сонце

приблизно з початку червня до 10 липня

У рюкзак

непромокальне взуття, москітна сітка на голову, сонцезахисний крем

Музей і сувеніри

зазвичай відчинені лише в дні, коли в місті стоїть круїзне судно

Проте гренландське літо тут означає ще й мокру тундру та рої комарів. Без непромокального взуття й москітної сітки на голову я б сюди вже не поїхав.

Що подивитися в Сісіміуті в Гренландії? Я приїхав сюди з простою метою: хотів побачити, яке воно, гренландське літо. Тому навмисно запланував поїздку на дні довкола 21 червня, найдовшого дня року. Цього дня Гренландія відзначає ще й Національний день, і гренландці обрали саме цю дату через найдовший день. Сонце тоді над Сісіміутом зовсім не заходить, бо місто лежить приблизно за 40 км на північ від полярного кола. Тут живе близько 5400 людей, і це друге за величиною місто Гренландії, але його все одно можна обійти пішки.

Розташування трохи за полярним колом пояснює набагато більше, ніж лише опівнічне сонце. Адже Сісіміут є найпівденнішим містом західного узбережжя, де дозволено тримати їздових собак. На північ від цієї межі гренландцям, навпаки, заборонено тримати інші породи, щоб гренландський їздовий собака не схрещувався з ними й залишався здоровим.

Ось мій документальний влог словацькою мовою із цієї поїздки до Гренландії, під час якої я зупинився і в Сісіміуті:

Собак біля міста я бачив, але влітку вони лише відпочивали, бо без снігу їм нема чого тягнути. Водночас це найпівнічніше місто Гренландії, порт якого не замерзає навіть узимку. Почасти й тому тут виріс найважливіший рибальський порт усієї країни. Тож Сісіміут поєднує два світи: їздових собак півночі й море півдня, яке не замерзає цілий рік.

Як дістатися до Сісіміута в Гренландії та скільки коштує квиток Air Greenland?

До Сісіміута я летів із Копенгагена рейсом Air Greenland з пересадкою в Нууку. Столиця Гренландії з листопада 2024 року має новий аеропорт із довшою злітною смугою, тож реактивні літаки з Копенгагена тепер сідають одразу там. Раніше з Європи до Гренландії літали переважно через Кангерлуссуак (Kangerlussuaq).

З Нуука до Сісіміута далі летять менші гвинтові літаки. Це недешево: квиток туди й назад із Копенгагена коштував мені 1200 €. Усю поїздку я оплатив сам. До самого Копенгагена із Відня можна долетіти прямим рейсом, а дорожча частина шляху починається лише звідти.

Аеропорт у Сісіміуті маленький і лежить лише за кілька кілометрів від центру. Було сонячно й зовсім безвітряно, тож я вирішив іти до міста пішки. Ішов я близько години, автомобілем це хвилин десять. Уже ця прогулянка подарувала мені перше враження.

Дорога вела повз затоку й пляж, де гренландці купалися, хоча надворі було лише близько восьми градусів. Над містом здіймається 784-метрова гора Nasaasaaq, головна домінанта Сісіміута. Її назва натякає на форму шапки, а данці називають її Kællingehætten, тобто «Бабусина шапка».

Житло в Сісіміуті: скільки днів вистачить і чого остерігатися влітку

Житло я просто забронював через Booking. Сісіміут маленький, його можна весь обійти пішки, тож машина мені тут була не потрібна. До того ж між гренландськими містами немає доріг, тому для поїздок за місто я її теж не орендував. У місті є банкомат, і більшість крамниць приймає іноземні картки.

Улітку я мусив остерігатися передусім комарів. Їх тут справді дуже багато, але майже в кожній крамниці продають сітки на голову, тож я одразу купив собі одну. Місцеві звично носять їх навіть на вулиці. Друга річ, на яку варто зважати: сонце. Під час полярного дня воно дуже сильне й світить без перерви, тому я мав із собою сонцезахисний крем. Перевага в тому, що нікуди не треба поспішати, бо темрява просто не настає.

• Порада від Мілана На Сісіміут я виділив два повні дні, і їх вистачило на місто, похід до НЛО та острів зі старими могилами.
• Порада від Мілана Москітну сітку я купив уже першого дня. Їх продають майже всюди, тож везти її з дому не потрібно.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Що подивитися в Сісіміуті за версією Milan Bez Mapy

Класичних пам’яток у Сісіміуті небагато, тому більшість часу я провів просто неба. Ось місця, які я обійшов сам, від цілоденного походу до кави біля озера.

Arctic Circle Trail: найвідоміший полярний маршрут із Кангерлуссуака закінчується в Сісіміуті

У Сісіміуті закінчується Arctic Circle Trail, один із найвідоміших полярних туристичних маршрутів. Маршрут з’єднує місто з аеропортом у Кангерлуссуаку, а завдовжки він близько 160 км. Досвідчені туристи проходять його за сім-десять днів і ночують у простих хатинках. Усю їжу несуть із собою, бо дорогою немає жодної крамниці. Я не такий витривалий турист, тож увесь маршрут не проходив. Останню ділянку перед Сісіміутом може пройти будь-хто, а із Сісіміута ведуть і коротші одноденні маршрути.

UFO Trail у Сісіміуті: одноденний похід до хатинки у формі НЛО

Головним походом цієї поїздки став UFO Trail. Наприкінці довгої долини стоїть одне з найдивніших місць Сісіміута, гірська хатинка у формі летючої тарілки. Знайдете її за цими координатами. Переночувати в ній може будь-хто, діє правило: хто перший прийшов, того й місце. Але дійти до неї й повернутися можна і за один день, навіть узимку, коли маршрут пролягає слідами собачих упряжок.

Від НЛО переді мною відкрилася панорама на 180 градусів: фіорд Kangerluarsuk Tulleq і високі гори, за якими ховається льодовик Aqqutikitsoq. Туди й назад це приблизно 24 км. Стежка вузька, але добре позначена й здебільшого лише плавно піднімається. На початку сезону або після дощу переходи вбрід через струмки можуть бути складними.

На табличці біля стежки мені дуже сподобався великий напис, що воду можна пити з будь-якого струмка. Усю дорогу зв’язку не було зовсім, і я не зустрів жодної людини, але в Гренландії в походах так і буває. Дорогою я минув водоспад і замерзлу річку. Біля НЛО я довго сидів і милувався краєвидом. Тут є навіть туалет. Усередину НЛО можна спокійно зайти, але там нічого немає, лише книга відвідувачів і аптечка.

Що взяти в похід до НЛО в Гренландії: мокре взуття і 50 000 кроків

Чесно кажучи, похід мене виснажив, хоча він не надто довгий. Я пройшов майже 50 000 кроків, бо на кам’янистій стежці ступав дрібно. До того ж гренландське літо означає, що тануть сніг і лід, і всюди багато води. Тундра повна боліт і озерець, яких не видно, бо їх укриває рослинність. Кілька разів я ступив у таке непомітне озерце, і моє взуття геть промокло. Зате сонце в цю пору не заходить, тож мені не треба було поспішати назад, поки не стемніло.

• Порада від Мілана Для походів у Гренландії я справді раджу непромокальне взуття. Моє не витримало кількох кроків у приховане болото.
• Порада від Мілана У похід я брав сонцезахисний крем і москітну сітку. За полярним колом сонце сильне навіть тоді, коли надворі не тепло.

Опівнічне сонце в Сісіміуті: коли сонце не заходить і де я його бачив

Увечері після походу я ще піднявся на невеликий пагорб просто в центрі Сісіміута, щоб опівночі побачити опівнічне сонце. Це проста, але досить приємна розвага. Полярний день у Сісіміуті триває приблизно з початку червня до 10 липня. Оскільки місто лежить зовсім трохи за полярним колом, сонце опівночі тримається низько над обрієм, але не зникає за ним. Дорогою я зупинився й на місцевому цвинтарі.

Bethel Kirke у Сісіміуті: найстаріша збережена церква Гренландії, за яку заплатили китовим жиром

У старій частині міста я обійшов територію Sisimiut Museum, який займає колоніальні будівлі XVIII століття. Тут стоїть і синя Bethel Kirke, найстаріша збережена церква в Гренландії. І в неї цікава історія.

Церкву виготовили в Данії як збірну конструкцію й доправили кораблем до Гольстейнсборга (Holsteinsborg), як тоді називався Сісіміут. Освятили її 1775 року. Заплатили за неї китовим жиром, який тоді в Європі продавали як паливо для ламп. Сьогодні церква належить до музею, а богослужіння проводять у сусідній червоній церкві 1926 року.

Біля входу на територію музею стоїть брама з китових кісток, точніше зі щелеп гренландського кита. Її спорудили в 1906–1907 роках перед будинком тодішнього керівника торговельної станції. Сам музей я, однак, застав зачиненим. Хоча там є й знахідки культури Саккак (Saqqaq), тобто перших людей, які оселилися в Гренландії приблизно 4500 років тому. Зазвичай музей відчиняється лише тоді, коли в місті стоїть круїзне судно, і так само працює багато сувенірних крамниць. За літо Сісіміут, до речі, відвідує близько 40 круїзних суден.

• Порада від Мілана Наступного разу перед поїздкою я перевірю, коли до Сісіміута припливає круїзне судно. Того дня в мене буде найбільше шансів застати музей і сувенірні крамниці відчиненими.

Острів Tele (Sallinnguit) біля Сісіміута: могили інуїтів, у яких досі лежать скелети

Найбільше в Сісіміуті мені сподобалася прогулянка на острів Sallinnguit. Данці називають його Tele Ø через телекомунікаційне обладнання на вершині. Він лежить неподалік від центру, і з містом його з’єднує місток. Я йшов до нього близько години вздовж порту.

За даними археологів, люди жили тут з перервами останні 4000 років: спершу носії культур Саккак і Дорсет, пізніше предки сучасних інуїтів із культури Туле. На початку острова стоїть мапа з пронумерованими зупинками, де розповідають про залишки осель і про могили. Крім історії, звідси відкриваються ще й гарні краєвиди на Сісіміут.

Найсильніше враження, однак, справляють старі кам’яні могили. Інуїти не ховали своїх померлих у землю. Ґрунт тут тонкий, кам’янистий і під поверхнею часто мерзлий, тож викопати могилу було просто неможливо. Тому тіло клали на землю й обкладали камінням. У деяких могилах досі видно справжні скелети, що збереглися сотні років завдяки холодному й сухому клімату. Так само збереглися й знамениті мумії з Qilakitsoq, які мисливці знайшли 1972 року на північному заході Гренландії. Скелети з фото ви знайдете саме за цими координатами.

Культурний центр Taseralik і озеро Spejdersø в Сісіміуті

Просто в місті є озеро з двома назвами. Гренландці називають його Nalunnguarfik, данці Spejdersø, тобто Скаутське озеро. Навколо нього веде гарна кільцева стежка, і вранці тут бігало багато людей. На березі озера стоїть культурний центр Taseralik, відкритий 2008 року.

Тут є концертна зала, яка працює й як кінотеатр, виставковий простір і кав’ярня з видом на озеро. Саме тут я випив дуже смачної кави. Як спокійну паузу між походами раджу її й вам. Узимку звідси вирушають собачі упряжки, а ще тут стартують лижні перегони Arctic Circle Race.

Традиційна гренландська кухня в Сісіміуті: палтус, кит і маттак у Hotel Sisimiut

Скуштувати традиційної гренландської кухні я пішов до ресторану Nasaasaaq у Hotel Sisimiut. Я спробував креветки, палтус, китове м’ясо й маттак, тобто сиру китову шкіру з шаром жиру. Гренландці їдять його нарізаним маленькими кубиками, і це один із їхніх традиційних делікатесів. Усі страви були дуже жирні й важкі, з виразним смаком.

Утім, це має сенс, бо взимку організму тут потрібно багато калорій. Маттак і китове м’ясо я вмочував у лимонний сік або часниковий соус, щоб було смачніше. У місті є ще кілька ресторанів і кав’ярень, але Сісіміут справді маленький, тож вибір невеликий. Більше про те, що їдять у Гренландії, я написав у статті про типові гренландські страви.

Куди вирушити із Сісіміута: Кангерлуссуак, Аасіаат та інші міста Гренландії

Із Сісіміута я поплив далі кораблем Sarfaq Ittuk до містечка Аасіаат (Aasiaat), а повернувся нічним рейсом. Саме в Аасіааті я застав і святкування Національного дня 21 червня, а всю подорож описую у статті про рейс кораблем Sarfaq Ittuk. Утім, найближчим великим пунктом на мапі є Кангерлуссуак, який лежить приблизно за 130 км на схід, поблизу краю гренландського льодовикового щита.

Саме звідти починається Arctic Circle Trail, а що я там пережив, ви дізнаєтеся зі статті про те, що робити в Кангерлуссуаку. Крім того, Гренландію я пізнавав і в столиці, Нууку, найжвавішому з гренландських міст. Та найбільше з усієї Гренландії мені сподобався Ілуліссат (Ilulissat) із льодовиковим фіордом, повним величезних айсбергів. Що подивитися в Сісіміуті? Відповідь ви знайдете в цій статті.

Подорожуйте!