Похід на Сакракопець, місце авіакатастрофи в Братиславі

Похід на Сакракопець (Sakrakopec) поєднує тишу лісу в Малих Карпатах (Malé Karpaty) із сумною сторінкою словацької історії, авіакатастрофою 1966 року. Раджу його, якщо шукаєте змістовну прогулянку неподалік від центру Братислави. Дорогою зупиніться біля пам’ятника жертвам катастрофи.

Коротковід Milan Bez Mapy

Старт

Трамваєм № 3 до зупинки Detvianska, звідти пішки вгору до лісничівки Horáreň Biely Kríž

Складність

Близько 500 м набору висоти, від пагорбів ми добряче втомилися

Скільки часу

Три години разом із зупинкою на штрудель

Моя порада

Сирний штрудель у закусочній Občerstvenie u Kocmundu, звідти до пам’ятника ще хвилин 20

Увага

Слабкий зв’язок, завантажте офлайн-карту й візьміть воду

На місці катастрофи

Уламки й особисті речі жертв лежать там досі, нічого звідти не беріть

Похід на Сакракопець, місце авіакатастрофи в Братиславі, був у моїх планах уже давно. Власне, відтоді, як я подивився на YouTube документальний фільм про цю катастрофу 1966 року.

Зізнаюся, до того я про неї взагалі не чув, бо вона сталася задовго до мого народження. Знав тільки про катастрофу біля озера Zlaté piesky. Та врешті я зважився, спланував маршрут і вирушив на Сакракопець, до місця трагічної авіакатастрофи в Братиславі, у якій тоді ніхто не вижив. Якщо шукаєте ідеї, куди в Братиславі вибратися на природу без авто, прочитайте мою статтю.

Лише за кілька кілометрів від центру Братислави, у Малих Карпатах, ховається місце, де тиша лісу поєднується із сумною сторінкою історії. Сакракопець. Сьогодні сюди залюбки ходять на прогулянки, але 24 листопада 1966 року тут сталася трагедія, яка забрала 82 життя.

Сакракопець: місце авіакатастрофи в Братиславі

Ось той документальний фільм. Якщо хочете краще зрозуміти, як сталася ця трагедія, подивіться його:

Чому 24 листопада 1966 року на Сакракопці розбився літак і хто були пілоти

24 листопада 1966 року літак Іл-18 болгарської авіакомпанії TABSO летів із Софії через Будапешт і Прагу до Берліна. Погода була погана, тож він мусив сісти в аеропорту в Іванці-при-Дунаї (Ivanka pri Dunaji) і перечекати, поки умови покращаться. Коли близько 16:30 екіпаж вирішив злітати, доля відміряла літаку лише кілька хвилин.

Невдовзі після злету літак врізався в пагорб Сакракопець. На борту було 74 пасажири і 8 членів екіпажу, разом 82 людини. Ніхто не вижив. Серед загиблих були переважно болгари й угорці, але також люди з Чехословаччини, Німеччини, Бразилії, Чилі, Аргентини, Гондурасу, Японії, Великої Британії, Швейцарії та Тунісу. Тут загинули й болгарська оперна співачка Катя Попова та гондураський письменник Рамон Амая Амадор.

Серед імен на меморіальній дошці є весь екіпаж. Літак вів 41-річний капітан Любомир Тодоров Антонов, який мав за плечима майже 12 000 льотних годин і до того вже 11 разів літав до Братислави. Другим пілотом був Светомир Димитров Шакаданов, штурманом Славі Стефанов Томаков, бортрадистом Нікола Александров Тасев, бортмеханіком Стоян Тодоров Рангелов. Про пасажирів дбали стюардеси Марія Іванова Іванова, Светла Марінова Георгієва і Віоліна Велева Стоїчкова. Їхні імена викарбувані в металі трьома мовами: словацькою, болгарською та англійською. Пам’ятник стоїть на місці катастрофи як тиха згадка про всіх, хто тут загинув.

Чому про авіакатастрофу на Сакракопці довго мовчали

Деякі імена підказують, що літаком летіли й родини, наприклад подружжя та батьки з дітьми. Одна зі стюардес, Светла Георгієва, вийшла заміж менш ніж за три тижні до цього рейсу. Цей особистий вимір надає місцю особливої ваги. Тут відчуваєш не тільки історію, а й звичайні життя, які обірвалися надто рано.

Катастрофа 1966 року була однією з найбільших авіакатастроф на території Чехословаччини. Попри це, про неї довго мовчали. За часів холодної війни про такі події в медіа зазвичай не повідомляли. Документи з’явилися лише через десятиліття. Тут ви знайдете скани тогочасних газет, які писали про катастрофу по-різному.

Катастрофа Іл-18 у Братиславі

Літак, який 24 листопада 1966 року врізався в братиславський Сакракопець, був чотиримоторним турбогвинтовим Іл-18 конструкції Ільюшина. У 1950-х і 1960-х роках він належав до найсучасніших цивільних пасажирських літаків Східного блоку. Радянська розробка була гордістю таких авіакомпаній, як Аерофлот, Interflug чи саме болгарська TABSO, бо Іл-18 міг перевезти понад 100 пасажирів на відстань до 6000 кілометрів.

Літак славився витривалістю та економічністю і надійно літав у найрізноманітніших кліматичних умовах, від Сибіру до Близького Сходу. На момент катастрофи це був майже новий серійний Іл-18В із чотирма двигунами Івченко АІ-20. Вони давали змогу розвивати швидкість близько 650 км/год, і для турбогвинтового літака тієї епохи це був винятковий показник.

Хоча Іл-18 мав репутацію безпечного літака, саме ця катастрофа належить до найтрагічніших у його історії. Чехословацька слідча комісія так і не визначила причину однозначно. Найімовірнішим вона вважала те, що екіпаж недостатньо оцінив рельєф і погоду довкола братиславського аеропорту. За іронією долі літак, що був символом технічного прогресу Східного блоку, завершив політ лише за кілька хвилин після злету, у густому лісі над містом.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Як дістатися до пам’ятника на Сакракопці і де зупинитися дорогою

Сакракопець досить важкодоступний пагорб: щоб сюди дістатися, треба подолати близько 500 метрів набору висоти. Найзручнішим для мене виявився такий маршрут:

1. Доїхав трамваєм № 3 до зупинки Detvianska.
2. Пішки піднявся аж до лісничівки Horáreň Biely Kríž, де є й гірський притулок Klinec.
3. Скуштував чудовий сирний штрудель у закусочній Občerstvenie u Kocmundu. Похід на Сакракопець без сирного штруделя просто не обходиться.
4. Звідти рушив далі на Сакракопець, це ще хвилин 20 пішки. Точні координати ви знайдете у Google Картах.

• Порада від Мілана Раджу завантажити застосунок Maps.me, у якому чудово позначені гірські стежки й туристичні маршрути. З ним ви в лісі не заблукаєте.

Пам’ятник на місці авіакатастрофи на Сакракопці

Я й сам здивувався, коли із солодким штруделем у шлунку нарешті дійшов до пам’ятника на Сакракопці. Ліс раптом змінився. Між деревами з’явилося кілька пам’ятників, ніби час нашаровував тут спогади. Один новий, другий старший, хрести, кам’яна плита, лавка і список жертв з іменами, які сьогодні вже ніхто не вимовляє вголос. Усе тут тихе, але водночас дивно особисте.

Найбільше мене вразило інше. Коли я глянув під ноги, то помітив шматочки металу, що поблискували серед листя. Уламки літака. А потім футляр для окулярів, який, можливо, комусь належав. Це був не просто історичний артефакт, а нагадування, що трагедія, про яку ми читаємо на дошці, справді сталася саме тут.

Лише коли я побачив черевик однієї з жертв, зрозумів, яке сильне це місце. Довго я думав, що його хтось нещодавно підкинув. Але потім до мене підійшли волонтери, які доглядають пам’ятник, і підтвердили, що черевик знайшли саме вони, коли прибирали меморіал. Тож це не реквізит, а справжній слід тієї ночі.

Літак розбився тут 1966 року, давно, понад пів століття тому. Але місцевість крута, густо заросла й важкодоступна, тому уламки та особисті речі пасажирів лишилися на місці донині. Як мовчазні свідки, яких вітер і дощ так і не змогли до кінця стерти. Сакракопець досі несе свою трагедію. Не як пам’ятку минулого, а як живу пам’ять, яку відчуває кожен, хто сюди приходить.

Якщо будете поблизу, неодмінно зупиніться тут. Знаю, це не найтиповіша прогулянка вихідного дня в Братиславі, але на Колибі (Koliba), у братиславському лісопарку, однаково буде людно. На Сакракопці на вас чекають спокій і тиша.

Похід на Сакракопець: поради наостанок

• Візьміть воду. Ліси тут густі, і, крім лісничівки Biely Kríž, тут лише стежки й багато велосипедистів.
• Це доволі довгий похід. Разом із зупинкою на штрудель у нас він тривав три години, і від цих пагорбів ми добряче втомилися.
• Нічого не беріть із місця катастрофи. Тут загинули люди. Я вірю, що якби ви тримали вдома шматок уламків літака, то забрали б цю трагедію з собою.
• Зв’язок тут слабкий, тож завантажте офлайн-карту. Подекуди ми були зовсім без зв’язку.
• Це все ж міські ліси, тому собаки мають бути на повідку: тут живе велика дичина і багато козуль.

Назад ми спустилися до Рачі (Rača), одного з районів Братислави, повз виноградники, які вже потроху вбиралися в осінні барви. На зупинці Detvianska ми сіли на трамвай, але перед тим сталося дещо, що символічно завершило всю прогулянку: ми врятували загубленого пса. Він несподівано приєднався до нас і йшов поруч, ніби завжди був наш. Я намагався його не помічати, але він не здавався. І правильно робив.

На щастя, я помітив, що на нашийнику є номер телефону. Я подзвонив, і відповів чоловік, який відчайдушно його шукав, місцевий мисливець. Ми домовилися зустрітися біля Mahrova búda. Коли він нарешті забрав пса, відчувалося величезне полегшення. А я просто тихо радів, що день, який почався зі спогаду про трагедію, закінчився маленьким добрим учинком. Бо такі вчинки мають значення. Завжди. Чи то похід на Сакракопець, чи прогулянка будь-де інде.

Прочитайте також, чому варто відвідати Братиславу.

Подорожуйте!
Milan