Меджилабірці й музей Енді Воргола: родинне коріння митця та поля боїв біля Дуклі

Північний схід Пряшівського краю довкола Меджилабірців (Medzilaborce), як на мене, тихий, зелений і напрочуд маловідомий. Загляньте до меморіальної кімнати Воргола в Міковій, до монастиря в Красному Броді, зустріньте світанок на оглядовій вежі Кичера й побувайте в Долині смерті біля Дуклянського перевалу. Перед поїздкою завантажте безкоштовний застосунок Prešov Region Travel Card зі знижками та ідеями для поїздок.

Що подивитися в краї, центром якого є Пряшів (Prešov)? Кілька тижнів тому я поїхав перевірити це сам, на власні очі й на власних колесах. Пряшівський край щойно запустив Prešov Region Travel Card, цифрову туристичну картку, яка в одному місці у смартфоні пропонує знижки, ідеї для поїздок та огляд подій у всьому краї, від Татр аж до Полонин. Я поїхав саме в бік Полонин, у куточок Словаччини, про який раніше знав напрочуд мало.

Що подивитися в Пряшівському краї за версією Milan Bez Mapy

Як зазвичай, я прилетів із Братислави до Кошиць (Košice), там забрав орендоване авто й поїхав просто до Меджилабірців, де й жив. Ще дорогою мене здивувало, яка ця частина Словаччини тиха й зелена. А ще більше здивувало, що від Кошиць до Меджилабірців реально дві години автом, тобто набагато далі, ніж я очікував, дивлячись на мапу.

• Порада від Мілана Потяги, автобуси й літаки до Кошиць зручно порівняти на Omio. А якщо хочете об’їхати край автом, машину можна орендувати через Discover Cars: сервіс порівнює ціни прокатних компаній так само, як пошуковики порівнюють авіаквитки.

@milan_bezmapy+249 000 підписників

Стежте за мною в Instagram

Стежити

Що таке Prešov Region Travel Card, які знижки вона дає і як її отримати

Безкоштовний мобільний застосунок Prešov Region Travel Card цього року запустила Крайова організація туризму (KOCR) Prešov Region разом із Пряшівським самоврядним краєм, за підтримки Міністерства туризму і спорту Словацької Республіки. Це перша картка в Словаччині, що охоплює територію цілого самоврядного краю, від Татр аж до Полонин. Ось посилання для завантаження.

У застосунку ви знайдете знижки й бонуси в десятків партнерів, від житла й ресторанів до музеїв і велнес-центрів, а ще огляд актуальних подій та ідеї для поїздок залежно від того, де ви саме перебуваєте. Його можна безкоштовно завантажити на телефон, і він працює як цифровий путівник по всьому краю, що завжди в кишені. Застосунок доступний кількома мовами, тож ним можуть користуватися й туристи з-за кордону.

Меморіальна кімната Воргола в Міковій, звідки почався шлях до Піттсбурга

Поїздку я почав у Міковій (Miková), невеликому селі, звідки походила Юлія Вархола (Júlia Varcholová), мати Енді Воргола. Потрапити до меморіальної кімнати трохи складніше: треба подивитися години роботи й заздалегідь зателефонувати за номером, указаним на сайті, щоб прийшла очільниця села й провела вам екскурсію. Розраховуйте на пів години або три чверті години.

Найсильніше враження в усій кімнаті справляє документальний фільм словацької художниці Петри Тот (Petra Toth). Вона особисто, фізично пройшла маршрут, яким Юлія сто років тому вирушила з Мікової до Піттсбурга: через Польщу, Бельгію, порт Дувр, Ліверпуль і нью-йоркський острів Елліс. Гарний початок мандрівки, сюди точно варто заїхати.

Нещодавно я й сам побував на острові Елліс у Нью-Йорку. Існує база даних предків, які приїхали до Америки по нове життя. Спробуйте знайти там членів своєї родини, це дуже цікаво.

Монастир у Красному Броді, який тричі руйнували, а він досі стоїть

Неподалік від Мікової я зупинився біля монастиря в Красному Броді (Krásny Brod). Спочатку я думав, що це один із найкраще збережених монастирів у Словаччині, але коли почав перевіряти, з’ясував протилежне. Монастир, який, за переказами, заснував у XIV столітті Федір Коріятович, за свою історію руйнували тричі: уперше 1603 року, потім під час повстання Ракоці 1703–1711 років і, зрештою, остаточно 1915 року, у Першу світову війну.

Відтоді від первісного храму лишилися тільки руїни, які ще називають «русинським Девіном» (Девіном звуться відомі руїни замку під Братиславою). Поруч із ними василіяни збудували зовсім новий монастир, освячений 2002 року, і новий храм 2009 року. Я приїхав туди надвечір і можу порадити саме цей час: на заході сонця там найгарніше.

• Порада від Мілана Монастир у Красному Броді я залишив на час перед самим заходом сонця, тоді там, як на мене, найгарніше.

View this post on Instagram

Що подивитися в Меджилабірцях

Я жив просто в Меджилабірцях, і в самому центрі мою увагу привернув великий гарний храм, який домінує над містом. Але насправді місто живе однією постаттю, Енді Ворголом. Саме коли я там був, знову відкрили повністю реконструйований Музей сучасного мистецтва Енді Воргола, єдиний у всій Європі музей, присвячений саме цьому митцеві.

Музей з’явився ще 1991 року, і тоді в ньому було дванадцять робіт. Сьогодні їх понад чотириста, а ще приблизно сто двадцять творів таких авторів, як Кіт Гарінг, Рой Ліхтенштейн, Жан-Мішель Баскія чи Бенксі. Реконструкція тривала три роки й коштувала майже шістнадцять мільйонів євро. Під час неї музей отримав ще й відкритий для відвідувачів дах з амфітеатром.

Просто перед будівлею стоїть велика банка супу Campbell’s, точнісінько така, яку він прославив на своїх картинах. І ось парадокс, який я в таких місцях люблю найбільше: сам Енді Воргол за все життя жодного разу не був у Словаччині, а його мати Юлія так і не повернулася на схід Словаччини. Вона поїхала до Америки молодою дівчиною й решту життя прожила там.

Пам’ятник князю Лаборцю в Габурі, покровителю всієї долини

Коли захотілося трохи розім’яти ноги, я звернув до сусідньої Габури (Habura). Над селом стоїть бронзова статуя князя Лаборця заввишки понад п’ять метрів, робота академічного скульптора Яна Тяпака (Ján Ťapák), відкрита 2014 року. У майже двометровому кам’яному постаменті зберігається скринька із землею зі 106 русинських сіл, що має символізувати їхню єдність.

За легендою, Лаборець був слов’янським князем, якого на межі IX і X століть переслідували давні угорці. Вони схопили його й стратили на березі річки Свиржава. Відтоді річка носить його ім’я, Лаборець, і від неї зрештою отримали назву й самі Меджилабірці.

Світанок з оглядової вежі Кичера над Меджилабірцями

Уранці я встав раніше й ще затемна вирушив до оглядової вежі Кичера (Kyčera) над містом. Це приблизно година підйому лісом, але воно того варте, бо з вежі гарно видно, як сонце сходить над усіми Меджилабірцями. І вежа, і стежка до неї добре облаштовані, а природа довкола приємно тиха.

Гавай, словацьке село без пальм і піску

Дорогою я заїхав і в село Гавай (Havaj), такий собі місцевий раритет. Назва в нього цілком випадково така сама, як у тихоокеанських островів: словацькою Гаваї звуться Havaj. Уперше село згадують ще 1403 року, тобто задовго до того, як на теренах Словаччини хтось узагалі дізнався, що на іншому кінці світу існують якісь Гаваї. Про походження назви є дві народні легенди, і обидві пов’язують її з угорським словом, що означає «масло». Якщо комусь із вас не вистачає на авіаквиток до тихоокеанських островів, то хоча б сфотографуватися біля дорожнього знака Havaj можна й так.

Долина смерті, місце найважчих танкових боїв біля Дуклянського перевалу

Найбільше з усієї поїздки мене вразила Долина смерті (Údolie smrti). У долині потоку Капішовка, між селами Капішова (Kapišová), Кружлова (Kružlová) та Нижня Писана (Nižná Pisaná), 25–27 жовтня 1944 року точилися найважчі танкові бої всієї Карпатсько-Дуклинської операції. Історики говорять приблизно про одинадцять тисяч загиблих вояків з обох боків, з них близько п’яти тисяч бійців Червоної армії.

Місцева легенда каже, що потік тоді аж почервонів від крові. Досі вздовж дороги стоять танки, розставлені так, що нагадують танкову роту в атаці, а на в’їзді в долину великий напис ÚDOLIE SMRTI («Долина смерті») нагадує голлівудський напис на пагорбах. Це сильне враження і важливе нагадування, що для деяких людей у Європі танки й у 2026 році лишаються частиною буднів.

Опалові копальні в Словаччині

Останньою зупинкою моєї поїздки стали опалові копальні біля сіл Злата Баня (Zlatá Baňa) і Червениця (Červenica), які належать до найстаріших опалових копалень у світі. Видобуток тут припинився 1922 року, а для відвідувачів підземелля знову відкрили лише 2015 року, після майже ста років тиші. У штольнях цілий рік стала температура, лише близько чотирьох-шести градусів, тож дуже раджу взяти з собою теплу кофту.

Саме звідси походить найбільший знайдений у світі опал на ім’я Арлекін, який сьогодні зберігається в Музеї природознавства у Відні, а опали з Дубника (Dubník) прикрашали й коронаційну тіару королеви Вікторії. Квитки треба купувати заздалегідь онлайн, а паркування біля копальні платне.

• Порада від Мілана Квиток до опалових копалень мені довелося купити заздалегідь в інтернеті, а ще я взяв із собою кофту, бо в штольні цілий рік лише кілька градусів.

З погодою мені щастило всю поїздку, а для вересня на сході це не така вже й певність, тож я радий. Але найбільше мене здивувало, скільки місць на сході Словаччини я раніше не знав і який різноманітний цей край, від поп-арту через русинські села до воєнної історії та опалів під землею. Я радий, що познайомився з цією частиною Словаччини, де раніше ніколи не бував, зокрема й завдяки Prešov Region Travel Card.

Пряшівський край далі: Шариш і Бардіївські Купелі

Меджилабірці й Верхній Земплін становлять лише один куточок Пряшівського краю. До нього так само належать Шариський замок у Великому Шариші (Veľký Šariš), який має найбільше веж і бастіонів у краї, печера Зла діра (Zlá diera) біля села Ліповце (Lipovce), приватна печера в доломіті зі своїм характером, а ще садиба (kaštieľ) у Криванах (Krivany), яку громада поступово ремонтує. Сюди ж належать гори Чергов (Čergov) із крісельним підйомником на вершину Лиса (Lysá) та новою пізнавальною стежкою і, зрештою, курорт Бардіївські Купелі (Bardejovské Kúpele) з музеєм просто неба (скансеном) і цілющими джерелами разом з історичним центром Бардієва під охороною ЮНЕСКО. Про кожне з цих місць незабаром вийде й окрема стаття.

Поїздку Пряшівським краєм мені організувала Крайова організація туризму (KOCR) Prešov Region. Проєкт реалізовано за фінансової підтримки Міністерства туризму і спорту Словацької Республіки.

Подорожуйте!